Усний твір-опис пам'ятки історії та культури в публіцистичному стилі за картиною Олександра Волненка "Софія Київська"

йти, як не своїми ногами-невпевнено

лагідні слова та добрі вчинки немов бумеранг повертаються до тебе і   тобі   збільшувати   кількість   твоїх   друзів. а   гострі   слова, як   гостра шабля ріжить  тонкі стрічки   дружніх   відносин. говори людям тільки добрі слова, а погані забудь.

він чинить нерозумно, бо не бачить далі свого носа.

ти б зрозумів свого товариша, якщоб згадав, що є інший бік медалі.

людина стає зрадником, коли намагається догодити і нашим, і вашим.

щоб змінити своє життя, іноді доводиться спалювати за собою мости.

"моя хата скраю",-впевнений кожний зрадник і боягуз.

для того,щоб тебе поважали інші, треба знати собі ціну. 

на зимових канікулах я поїхав до своєї бабусі. вона жила у невеличкому містечку , яке люди чомусь звали "снігове".

              одного разу я запитав у бабусі:

-бабусю, марино, чому ваше містечко зветься "снігове"?

-бо, онуке, у цьому селі сніг випадає на прикінці осені, а закінчується вже на початку весни,-мовила бабуся.

-о, як цікаво! а в нас у харкові вже новий рік скоро, а сніга досі і немає! -вигукнув

ххлопчик.

-тоді залишайся у мене на новий рік, ми і ялинку прикрасимо, і мені весліш з тобою буде.

        ось так бабуся та ії онук провели новий рік!