Невеликий монолог-фантазия ''якби був я птахом то сказав би людям "

- люди, зупиниться! на що ви витрачаєте свій час? постійно, як комахи снуєте туди-сюди, заради грошей нема коли глянути вгору. ви думаєте лише про мілке, а світ зовсім інший. він великий і прекрасний. ви ж як у кайданах! я скрізь літаю і бачу величність нашої землі. мовчазні гори, які бачили зміну цивілізацій, що загинули, не залишивши й сліду боротьби й життя. коли мене зігріває навесні сонце, нема більшого щастя та прояву любові. ніжні та сильні річки, що розбивають здавалось би незламну кригу. а ви все це намагаєтесь ще й знищити! забрати дім і в себе й в мене. 

життя прекрасне й без коштовних речей, які здатні лише викликати заздрість, й без екзотичної їжі. навчиться бути щасливими! навчитись співати від любові до життя!  

1)мені чомусь здається , що наприклад  у повсякденному житті людина перед друзями або знайомими робить із себе героя, каже що крута та нічого не боіться. але коли дійсно стається така ситуація коли страшно і тоді інші бачать шо людина вихваляля себе , а на самому ділі вона лише боягуз.

2) або як то кажуть що здається не такий страшний вовк як його малюють.

найбільше мені подобається розмовляти зі своїми батьками, та з бабусею. вони можуть відповісти на всі мої питання,вислухати мене, дати пораду, що і як вірно зробити. а особливо мені подобається розмовляти з бабусею, коли вона розповідає про своє життя. також мені подобається розмовляти зі своїми однолітками.взагалі , як що поміркувати, то мені подобаеться розмовляти з усіма цікавими людьми.я вважаю це ті люди, якім є що сказати, які вміють вислухати.