переказ за планомI. Зовнішність 29-річного Тараса Шевченка 1. Середній зріст, міцна постава. 2. Кругле обличчя з бакенбардами. 3. Зачесане світле волосся. 4. У сірих очах світилися розум та енергія. 5. М’який голос і стримані рухи. II. Ставлення поета до людей.

если бы я был влшебником,я бы сделал много хорошиз поступков.и был бы этому рад этим поступкам,потомучто люблю делать хорошие вещи.я бы изменил нашу экологию,то в чём мы живем требует улудшения.

віктор олександрович, вчитель:

— київ стає охайнішим, принаймні двічі на рік — навесні та восени, коли комунальники білять дерева та змітають листя. результат їхньої роботи видно по парках та скверах. до речі, не лише у центрі, а й у нас на борщагівці — там особливо ретельно прибирають у листопаді. я б і сам не проти мітлою , але часу немає. втім, моя виражається по-іншому: я не сміття під ноги, а шукаю урни. так і родину привчив. до цього закликаю й інших мешканців столиці.

тетяна вікторівна, бібліотекар:

— як же у наш час без місячників — адже люди стали такими байдужими. вони радше кинуть обгортку від цукерки на вулиці, аніж у себе вдома. на виручку приходять комунальники — без них не обійтися. але все одно хотілося б, щоб самі кияни з більшою любов’ю ставилися до рідного міста і його прибирати. у 60-ті роки всі гуртом саджали дерева, квіти, аби на подвір’ях було гарно. а пригадую слова одного з героїв михайла булгакова: “розруха починається в головах”. до речі, багато чого залежить не лише від нас, а й від районних адміністрацій. наприклад, у дніпровському, де я нині мешкаю, бруду по коліна. на проспекті ватутіна — що був там місячник, що не було: вибоїни на асфальті лишилися, листя не прибране. і це за повного потурання з боку жеків. на відміну від дніпровського, в оболонському та солом’янському районах дедалі краще. невже там по-іншому думають?

валентина яківна, професор:

— працюю поруч з метро “кпі” — там старі дерева прибрали, а нові посадили. причому це робиться не для “галочки”. на нивках комунальники клумби впорядкували, поставили огорожі в скверах — відокремили зелену зону від житлової. а ще кажуть, що це околиці, до яких у міської влади руки не доходять. а в центрі місцями — чисто, місцями — ні. як от, скажімо, у підземних переходах на “театральній”. може, там провести місячник? як на мене, то благоустроєм потрібно займатися не двічі на рік, а щоденно. тоді й буде результат. ще б подбати, аби самі кияни не смітили. але де, як виховати такий рівень свідомості, особливо у молоді? раніше ми, старше покоління, дороги від листя чи снігу самі розчищали — не чекали двірника.

юля, хореограф:

— у нас на теремках і дитячі майданчики пофарбували, і гілля старе прибрали. а навесні двори засадять зеленню. чому я так впевнено про це говорю? бо теремки район чистий. повірте, я жодного папірця на вулиці не бачила — теремчани до свого масиву ставляться трепетно. хіба не комунальникам? мені є з чим порівнювати. колись я мешкала на солом’янці, де сміття майже не вивозили. брудно біля кожного зі столичних базарів та торговельних центрів. невже там ніхто не прибирає? , кияни й не повинні знати, що в місті тривав місячник з благоустрою. адже роботу комунальників видно неозброєним оком.

вулиця на якій я живу,важко знайти на карті нашого міста.

  на перший погляд може здатися,що моя вулиця багато в чому поступається вулицям та проспектам,які є в центрі міста.але на перший погляд,моя вулиця має інші значні та дуже цінні для мене переваги .улітку зеленіють вздовж неї величезні клени,а біля підїздів квітують на охайних клумбах яскраві різномаїтні квіти.

  узимку тут так тихо і затишно,що навіть малеча,граючись у сніжки,спокійно,без страху,вибігає на дорогу,якщо з’явится автомобіль,то зупинится та посигналить,ніби підігруючи дітлахам.

      по цій вулиці,коли я ще був маленьким,мама катала мене на санчатах.нею я в перше пішов до школи.моя вулиця-це мій світ ,в якому мені дуже затишно і комфортно.