Випишіть спочатку мовні кліше, що стосуються суспільних відносин, потім — медицини.

Здобутки цивілізації, зсідання крові, посадова особа, огляд мод, забите

місце, зміцнювальний засіб, дослідження крові, пленарне засідання, згідно з

приписом лікаря, п’ята колона, госпіталізація хворого, здоров’я нації,

остаточний діагноз, рентгенівський знімок, засоби масової інформації, обідній

обхід, стан довкілля, виборний блок, терапевтична до

абиколи,абикуди,абияк,аніяк,безперестану,більше,босоніж,будь-де,будь-коли,будь-куди,будь-що,будь-як,убік,удвічі,удев`ятеро,удень,вдома,взагалі,взамін,вздовж,віддавна,

віддалік,відусіль,відтепер,десь-то,де-таки,довіку,завдовжки,заздалегідь,задовго,зопаду,інакше,нижче,ніскільки,

ніяк,силоміць,споконвіку,сяк-так,там-таки,убрід,уволю,взимку,всупереч,вшестеро,шкереберть,щохвилини,

щогодини,щосили,якраз.

всюди добре, а вдома найкраще!

люди завжди прагнули подорожувати, мандрувати та відкривати нові країни. але не завжди вони залишалися жити на чужині. не зважаючи на те, що нові країни приваблюють своїм місцевим колоритом, залишитися там жити прагне далеко не кожний. іммігранти, які виїхали за кордон у пошуках кращої долі, дуже сумують по своїй батьківщині. рідна домівка сниться їм у ночі, думки про вулиці міста, чи селища, де вони народилися, де пройшло їх дитинство не всього життя. багато письменників і, особливо, поетів, перебуваючи у вигнанні, описували у творах свої переживання та сум за рідною домівкою.

і досі існує така міра   покарання, як вигнання.

навіть після короткого літнього відпочинку у бабусі чи в таборі ми прагнемо якомога скоріше опинитися дома, у своєму місті, поряд зі своїми друзями та рідними. тому що, де б ми не жили і якою б не була наша домівка, але вона наша, і для нас найкраща.

- квітуча папороть;

- неякісний шампунь;

- високий насип;

- болючий мозоль;

- дідусевий рояль;

- минулорічний перепис;

- довготривалий нежить;

- пошкоджена емаль;

- витончений тюль;

- темний тунель;

- чудесний какаду;

- небезпечна цеце.

за давніх-давен в ущелині ліванських гір, повз які тягнеться торговельний шлях, гніздилася впродовж кількох століть ватага розбійників. не мали вони ні доброго ремесла, ні того, що зветься домом. єдине, що передавали вони в спадок своїм нащадкам,— це злодійське, грабіжницьке ремесло, вміння відбирати золото й скарби. бо шляхом тим часто проходили багаті каравани. і хоч як охороняли купці своє добро, але злодії-розбійники щоразу перехитряли їх, бо були великі мастаки на витівки. і всяк, хто їхав сюди, страшенно боявся попастися лиходіям до рук. навіть військо самого султана не могло встояти проти знахабнілих розбишак.і ось правителі того краю зібралися, щоб вирішити, як краще й швидше приборкати ватагу.