Замініть слова так щоб відбувалося чергування о, ез і чи о, е Стіл, бік, двір, рідний, січень б, вечір, ночувати, дорої а, перець, верболіз, біль, джміль, вона, беру, дріт, вогонь, стерегти, червень, вошина. гора, свого, синього, якоїсь, шостий, третього, слово, творити, щебетання, міст. роги, вечір, овес, явір, політ, бік, свій, ніч, дзенькіт, невід, стіл, вісім, пиріг, щирість. Грипр. батіг, асюдихід, шляхетність, шепіт, гусінь.

Объяснение:

Чергування о — j,e — і відбудеться

Чергування о — і, е- і не відбувається

У сучасній українській мові звуки 0, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах):

1) при словозміні:

а) водопій — водопою, дохід — доходу, кінь

— коня, камінь — каменя, лід —льоду, сім — семи. устрій — — устрою; ніч — ночі ніччю, певність — певності ■— певністю, радість радості — радістю; виселок — висілка, осінь — осені

— осінню, у великому —у великім;

б) гір — гора, ніг — нога, осіб — особа, слів

— слово, сіл — село,-

в) батьків — батькового, батькова: братів

— братового, братова; ковалів — ковалевого, ковалева; Петрів — Петрового, Петрова; шевців — шевцевого, шевцева;

г) Канів — Канева, Київ — Києва, Харків — Харкова, Чернігів— Чернігова;

д) вівса — овес, вівця — овець, вісь — осі;

е) бійся — боюся, стій — стояти;

ж) вів, вівши — вела (вести); замів, замівши

— замела (замести); міг, мігши — мозку (могла, могти); ніс, нісши— несу (несла, нести); плів, плівши — плела (плести), а також ріс. рісши — росла, рости;

2) при словотворенні: будівник (пор. будова), вільний (ппр. воля), підніжжя (пор. нога), подвір ‘я (пор. двора), робітник (пор. робота); зілля (пор. зелений), сільський (пор. село) тощо

колишу - дієслово

колиску - іменник

із - сполучник

дерева - іменник

клена - іменник

а - сполучник 

з - сполучник 

колиски - іменник

братик - іменник

сміється - дієслово

до - прийменник 

мене -   іменник

усі свійські тварини походять від диких предків. найраніше, у середині кам'яного віку був собака; предками його були вовк і, можливо, шакал. наприкінці кам'яного віку були і свині, вівці, кози, велика рогата худоба, згодом — коні. свині походять від диких європейських і азійських кабанів, вівці — від диких європейських овець, кози — від гвинторогого козла, велика рогата худоба — від тура, коні — від тарпана і коня пржевальського. з глибокої давнини людина вела безперервний добір свійських тварин, залишаючи на розплід як плідників ті особини, в яких та чи інша спадкова ознака була найпомітнішою і найбільше задовольняла вимогам (економічним, естетичним тощо). усі інші особини не допускалися до розмноження і використовувалися для задоволення господарських потреб (на м'ясо, як робоча худоба тощо). спочатку цей добір був несвідомим (для задоволення потреб, без мети поліпшення чи виведення), а далі поступово почав набувати характеру примітивного методичного добору.