не можна судити про людину з першого погляду синтаксичний розбір​

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

просьба

п(п)-согласный, глухой, парный, твёрдый.

р(р)-согласный, звонкий, санорный, твёрдый.

о(о)-гласный, ударный.

с(с")-согласный, глухой, парный, мягкий.

б(б)- согласный, звонкий, парный, твёрдый.

а(а)-гласный, безударный.

                    вибач часу не це тобі хоть трішки

1) установлення контакту із співрозмовником  

2) початок розмови;

3) розвиток теми (реакція співрозмовника + репліки); кінцівка розмови. 

я вважаю, що щасливою людиною можна назвати  ту людину, яка має справжнього друга. адже маючи друга ми можемо розділити з ним всі радості і печалі. справжній друг ніколи не зрадить, а навпаки підтримає в скрутній ситуації. він буде зтобою до останнього, щоб не трапилось. для деяких людей щастям є навіть любов батьків, якої вони не знали і отримали. для інших щастя - це кохана людина, яка заміняє і друга і вже сім,ю. але ні в якому разі щастям не повинні бути матеріальні втіхии, це щастя лише для дурнів,які не розуміють святості високих, моральних почуттів.