Граматиці підкоряються навіть імператори. НАПИСАТЬ ЕСЕ

в народі кажуть : "зустрічають за одежиною, проводжують за розумом".

  людина-це не одяг, який сьогодні вкрашений коштовностями, а наступного дня може стати одягом жебрака. ні, людина - це душа. і її ми відкриваємо у наших вчинках. на хоробрість вказують не зброя чи обладунки лицаря, а здатність забути про власну безпеку заради ближнього. на милосердя, любов   та людяність - бажання поділитися з немічним чи потребуючим .

  лише наша поведінка розкриває нашу душу для інших. ніби дзеркало вона вказує на всі недоліки чи гарні риси. 

кажуть: "вірний приятель – то найбільший скарб."так справді мати спрвжнього друга велике щастя.але ж які риси мають бути притаманні справжньому другу.

на мою думку,справжній друг повинен насамперед залишати твоїм другом і коли ти плачеш і коли радієш а та людина що приятелює з тобою тільки тоді коли в тебе все гаразд це не друг.адже 'друг пізнається в біді' .друг повинен підтримувати   у важких ситуаціях впоратися поділяти з тобою твою проблему.також друг має мати такі якості як милосердя доброта чесність щирість доброзичливість великодушність.

отже,друг повинен мати позитивні якості.і при виборі друзів потрібно памятати таке прислівя"скажи мені хто твій друг і я скажу тобі хто ти" 

Щедра горобина росте у нас в україні ошатне дерево - горобина. щоосені визрівають на ній червоні ягоди, які стають дуже смачними після перших морозів. про це добре знають пташки. зимою, коли пухкий сніг вкриває землю, пташкам важко знайти їжу. звірям, що не у сплячку, наприклад, білкам, теж нелегко - холодно їм та голодно. тоді й стає в нагоді горобина: її ягідки висять на гілках, неначе запрошують пташок та звірів попоїсти.  пташки та білочки радо пригощаються ягідками. до самісінької весни на дереві горобини працює "їдальня". а коли приходить весна, пташки та звірі віддячують щедрому дереву за добро: пташки захищають горобину від гусіні та інших шкідливих комах, а з ягідок, що заховали білочки, виростають нові деревця. так і вони один одному. і всім добре - і птахам, і звірям, і горобині. 

                                                                            дружба.

 

    біля нашого будинку росте горобина.давно вона росте. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога.до неї часто прилітають птахи.щось щебечуть , розказують їй

    сьогодні мені приснився сон. стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.

-та ,що там я,- відповіла горобина.-якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не було б ягідок. так я би й стояла сумна та одинока.

- та ми ж друзі! і тепер будемо завжди   один -одному! - весело зачиркали пташеки і полетіли далі.

  прокинулась я, виглянула в вікно і знову побачила на горобині пташок.а вони і справді друзі!