Установіть відповідність: Види обставин:
Речення з обставинами.
А причини
Б часу
В дії
Г місця
1. З давніх-давен горби стають самітні.
2. Виблискує любисток зелен-листом біля криниці
вмаминім саду.
3. І все аж навшпиньки спинається.
4. Чи пан, чи пропав – двічі не
вмирати.
5. З кохання плакав я, ридав. часу​

на мою думку людині для щастя потрібно небагато.

кожна людина щаслива по своєму,комусь для щастя потріюні гори золота,комусь достатньо лише наявності близьких людей поруч.це залежить  тільки від характеру людини і від розвитку.недарма наш народ складає так багато прислівїв,наприклад: всякий свого щастя коваль.моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.

одже людина може бути щасливою з різних причин.

ну а дальше сам

я з братом,мамою,та батьком пійшли до лісу.коли ми прійшли до лісу я побачила красивих  птахів вони швидко  літали  тому що будували гнезда на високих деревах.мама побачила поляну там росли квіти вони були жовті та сині.наша сім'я почала собирать  гриби.

то что я подчеркнул  я не перевел или незнаю как пишется.

те що я підчеркнув  я написав російскою або не знаю як пішется.

звичайно, у такому тексті може іти розповідь про істоти, які захищають ліс.   хижаки (вовки, лиси) з"ї слабких, хворих, не їм розмножуватися та заражати інших звірів у лісі. птахи пої безліч комах, які можуть зашкодити рослинам. бактерії та гриби очищують грунти від залишків вмерлих тварин та рослин.

  а ще коли трапляється занадто велике розростання чи розмноження якогось одного виду, то їхні вороги, що харчуються ними стають собі на радість ще й санітарами лісу. наприклад : здавалося б зовсім безпечна тваринка   така як заєць може завдати великої шкоди лісу, коли її особин стає дуже багато, пої кору дерев. до листя та гілок перестане надходити корисні речовини з кореню, і рослина загине. не буде їжі не для самих зайців, не для інших травоїдних, не для хижаків. вовки, лиси, сови стають в такій ситуації не злими хижаками, а рятівниками цілого лісу.   

її автор – невтомний шукач істини і правди микола пономаренко. він вважає, що щастя – це найважливіше для кожної людини, немає нічого більш бажаного в житті людини, ніж щастя.  «ради персонального щастя робиться все на світі»,  – пише автор. він вважає, що щастя найбільш можливе в етнічному середовищі. хто, як не він, має право це стверджувати – адже 33 роки він живе в сша, країні, в якій «плавляться» національності та їхні культури.  «сша – це країна з ідеологією «перемішування» рас і народів аж до їх повної асиміляції»,  – пише микола пономаренко. і живучи в цій країні, він побачив не тільки важливість протилежного шляху – збереження роду, але і реальність природних процесів, які противляться такій ідеології. його діти і онуки асимілювалися в американському середовищі, він залишився єдиним повнокровним українцем в родині – «останнім із могікан».  окрім щастя, окремі глави в книжці присвячені питанню творчості та творчого класу. автор виклав погляди на щастя таких видатних філософів, як епікур, аристотель, гегель, ніцше, сковорода. йдеться й про батьків американської цивілізації – за останні два століття не було більш успішного зусилля в соціальній сфері розвитку людства, ніж створення сша, вважає микола пономаренко.  «америка була створена розумовим пошуком і впровадженням глибоких філософських знань в життя», – пише він.  кожний розділ книжки автор називає борозною – бо ж його гасло звучить так:   «будем орати ниву буття, назва якій – життя! »  отже на борозні «що таке нація» можемо прочитати про ізацію етнічних формувань і про українські етномережі – вкрай важливі на сьогодні питання. до речі, микола пономаренко придумав й сам термін «етномережа» 6 років тому. на борозні «держава великої орії» читаємо про те, як світ стає єдиним економічно і розділеним національно, про національні держави у світі, про карту поляка і подвійне громадянство, а також про ість держави великого орія.  на борозні «розум і свідомість. духовність і віра» автор, зокрема, зупиняється на духовній історії україни. розуміючи, що нашому народу потрібна духовна єдність, він шукає відповіді на питання: якими були наші пращури, що вони робили, як себе поводили.  «україна є однією з небагатьох країн світу, які можуть відправлятися в прадавнє аж до самих витоків існування людства»  – пише микола пономаренко. він пише про розум і свідомість, про духовність і віру. він пише про своє розуміння того, чому навчав христос:   «вчення христа було про те, як досягти вищого розумового рівня і що для цього потрібно робити. якби це вчення було зрозумілим церковникам, то ми мали б зовсім іншу церкву»,  – пише микола пономаренко. автор вважає, що реформа церкви – абсолютна необхідність! він критикує рідновірів, пише про ідоловірство і пояснює, як досягти духовної єдності.  книжка називається «оріянство». що таке оріянство читаємо у заключній восьмій борозні. в ній автор пропонує придуманий ним символ оріянства, який ми бачимо на обкладинці книжки.  отже прочитайте книжку миколи пономаренка «оріянство. українська духовна мудрість, або роздуми про щастя» і будьте щасливі! адже досягнення щастя – це моральна ціль життя людини, стверджує автор.