3. Синтаксичний тренінг. — Спишіть речення, розставляючи, де потрібно, розділові знаки. Поясніть їх уживання.
— З’ясуйте, у яких реченнях сполучник і з’єднує однорідні члени речення, а в яких — частини складносурядного.
Сонце(,) мабуть(,) упливло за обрій(,) і в лісі ходив уже присмерк (В. Філянський).
Стара верба то змовкне(,) то рипить(,) а над лататтям лілій сон витає (С. Йовенко).
А місяць все більше і більше заворожує ліси(,) і вони(,) як скам’яніле море(,) стоять під тихим світлом(,) ждучи весни (М. Стельмах).
І барвінком(,) і рутою(,) і рястом квітчає весна землю (Т. Шевченко).
Люблю я осіннії квіти(,) прощальну красу вечорів(,) і сині оголені віти(,) і вітру осіннього спів (В. Сосюра).
Тут співають пісню подолянки і веселка воду п’є з ріки (С. Гуцало).

як ти піклуєшся про свої зуби я піклуюсь про свої зуби.адже вони один раз на все життя .з дитинства батьки привчили мене чистити зуби вранці і вечором. постійно я ходжу до лікаря-стоматолога. обов язково виконую його поради.

у моєму розумінні все життя людина вчиться.тому, що неосвітчений з тобою нецікаво розмовляти, ті мало розумієш у розмова навколишніх людей.потрібно вчитися, щоб тебе поважали.усе життя людина вчиться починаючи від першого слова

      я дуже люблю свою маму.за що? за те що вона,піклується про мене,якщо в мене щось не виходить вона мене підтримує,дає поради.іноді вона мене сварить,але цим вона мене вчить на майбутнє.вона дуже лагідна та турботлива матуся.я як її дитина,іноді на неї ображаюся,але все одно я не можу так,щоб з нею не помиритися.

      я вважаю,що вона в мене найкраща мама у світі.вона нас годує,мене виховує,вчить на моє майбутнє життя.мама мене вранці розбудить,скаже на мене щось лагідне,потім я поїм,вдягнусь,а коли йду до школи вона мене поцілує у щічку,і мій настрій одразу стає кращим.

      за це я її і люблю.не цурайтесь своєї матері,бо вона ваша найрідніша людина!

еоретически существующие моральные ценности, система аксиологических максим, содержание которых не связано непосредственно с конкретным периодом развития общества или конкретной этнической традицией, но, наполняясь в каждой социокультурной традиции собственным конкретным смыслом воспроизводится, тем не менее, в любом типе культуры в качестве ценности. (см. также моральный абсолютизм).[1]возможно, одной из первых попыток внедрения общечеловеческих ценностей было написание и популяризация десяти заповедей, содержащих перечень правил иудейской, а в дальнейшем и христианской морали[2][3].фраза была введена в обиход политиком м. с. горбачёвым во время перестройки в противовес господствовавшей[источник не указан 76 дней] до этого в «классовой морали». бывший президент россии владимир путин на заседании государственного совета 26 декабря 2006 года [4] особо отметил, чтоидеологический вакуум, образовавшийся после крушения социалистической идеологии, заполняется и он обязательно будет заполнен. но будет заполнен либо экстремизмом, шовинизмом, разрушающим нас национализмом и национальной нетерпимостью, или при активной нашей поддержке общегуманистическими, общечеловеческими ценностями.так как в условиях современного мира никакое сообщество людей не существует изолированно от других, то для мирного сосуществования культур необходима некоторая общая система ценностей