Чи можна нинішнє українське суспільство назвати сім'єю вольною новою? Якщо ні, то як ви бачите шляхи досягнення цього потрібно до 21:00 ‼️‼️‼️​

щоб люди голоду не знали і вже ніколи не вмирали, і спокій в світі панував,добро і мир всім дарував.

якби я був чаріто всі надії, мрії ,сподіванняя виконав би вмить.

якби я був чарівником…

якби я був чарівником,не було б смутку і печалі,не було б зла і ворогів,не було б катастроф і жахів.

ніхто б не плакав, не ридав,ні зла б на когось не тримав,а сльози б щастя наверталисьвід злагоди і чистоти

не було б більше тих хвороб,що не нам жить спокійно,щоб був щасливий мій народ.в майбутнє щоб ішов надійно!

якби я був чарівником…! усе б на світі тільки розквітало,цвіло буяло і росло,і щоб усе плоди давало.

учителі, щоб нас любили,і за невивчені уроки не сварили,а мило нам так посміхались,щоб ми зі школи « не змивались».

батьки, щоб все нам дозволялиі зранку дуже нас не піднімали,бабусі, дідусі, щоб довго жилиі ще правнуків оженили,

щоб україна рідна процвітала,ніколи б і ні з ким не воювала,щоб вся у світі зброя вмитьперетворилась в іграшковий світ,

  " мовчання- золото". знаємо цю істину з дитинства , але чомусь часто про неї забуваємо. не вміємо мовчати, слухати, не галасувати.

        я згодна з думкою , що вміти слухати - це теж мистецтво. часто уміння вислухати більше важить, ніж слова. погдядом,жестом можна теж підтримати. тим самим поглядом можна сказати більш ніж ротом. часто людина потребує у спілкуванні, і може хотіти щоб її вислухали, але уміння слухати - дається не кожному.

      отже, володіючи вмслухати іншого, ви стаєте його другом. отже , і він у тяжку для тебе годину вислухає тебе. недарма кажуть, коли мовчать вуста - говорить серце.

художник намалював казкову осінь чарівним пензлем.

на аркуші паперу почали зявлятися нариси малюнку.

тільки справжній скульптор може створити з гіпсу диво.

підточивши олівець,письменник написав початок дива. 

когда был последний день в школе выпало много снега и мы с пошли играть в снежки.но потом меня позвала домой мама и сказала что я завтра поеду к бабушки,я обрадовался и стал собирать сумки.я поехал с мамой на поезде.всю дорогу я смотрел в окно на красоту природы,все деревья были словно в серебре,даже были видны следы зайчика.но в скоре мне захотелось спать и я уснул когда я проснулся уже было утро и наш поезд уже прибывал на вокзал,нас встретил дедушка а бабушка пекла дома пиражки.когда мы приехали в деревню я увидел мишу из 4-го подъезда,катю из 1-го подъезда,колю из 3-го дома и всех остальных мы с мамой поели пирожки и мама мне рпзрешила пойти поиграть с на улице когда я пришёл мама мне дала сухую одежду а мокрую повесила на батарею,мы с мамой стали выполнять .когда мы сделали всё мы посмотрели телевизор и легли спать.я встал рано и стал читать сам придумаешь