4. Не потребує редагування речення А) Зачепившись, у нього розсипались усі фрукти.
Б) Піднімаючись на гору, ми бачили чудові краєвиди.
В) Ми з друзями їли та насолоджувалися ягодами малини.
Г) Розв'язуючи задачу, спочатку вона видалася мені складною.​

будівлі києва, що були при врлодимирі великому, ще більше розширювалися за часів ярослава мудрого.

кожен народ, турбуючись про своє майбутнє, прагне передати наступним поколінням усі свої знання і досвід. тому звертаємося ми до фольклору, цієї мудрості народної, вчимося народним ремеслам. кожен вид народного мистецтва збагачує наших сучасників. а взагалі, нашому поколінню пощастило, бо живемо в цивілізованому світі, маємо безліч інформації про життя не тільки своєї держави, а і різних країн і народів. саме наявність різноманітної інформації дає змогу мені і моїм ровесникам займатись улюбленою справою, обирати собі заняття до смаку. мої батьки вважають, що дитина повинна сама обрати собі улюблену справу. а оскільки всі діти талановиті, то батьки повинні направити дитячі таланти в належному напрямку. змалечку я виявляв хист і до малювання, і до музики, і до спорту. тому батькам було дуже важко водити мене в ізостудії, музичні школи і в басейн одночасно. нарешті довелося обирати між трьома захопленнями. я не міг визначитися - і захопився технікою. у гуртку авіа - моделювання мені дуже . досвідчені керівники вчили нас проектувати і збирати авіамоделі. але я, на жаль, далі однієї моделі не пішов, більше розглядав моделі інших, ніж робив власні.

  моє місто дуже красиве влітку.коли навкруги все зелене.я влітку дуже люблю ходи парком і дивитися на цю красу.мені це дуже подобається це робити.дивидться наці зелені дерева на цю красиву траву на ці квіти в моєму місті.

  я дуже люблю цей парк .і дуже люблю своє місто і всещо вньому є!  

                              моя майбутня професія

кожна людина хоче бути щасливою. однією зі складових щастя звичайно ж є робота. улюблена робота. а якщо людина отримує за улюблену роботу і пристойну винагороду то це вже велике щастя! це, звичайно, жарт, а от вибір майбутньої професії справа дуже серйозна і відповідальна. і братися за неї треба якомога раніше, бо як то кажуть: «старого собаку нових трюків не навчиш»!

батьки з дитинства ставилися до мене як до особистості. завдячуючи цьому, я ніколи не соромилась своїх уподобань, завжди залишалася сама собою, не підлаштовуючись під чужу думку. тож, мій шлях до вибору майбутньої професії був вільним. але не легким.

точні науки мене не вабили. я завжди губилася в світі цифр та розрахунків. думки про абстрактні речі стомлювали мене.

оскільки мої батьки люди аж ніяк не прагматичні: тато актор і режисер, мама хореограф і письменниця, тож і мене перемогла творча натура (хоча я не дуже вірю в те, що тут причетна спадковість). просто мені завжди хотілося зробити цей світ кращим або ж увічнити його красу на папері чи то словами, чи то фарбами.

а якщо чогось хочеш досягти треба докласти зусиль. і я наполегливо вчилася малювати, писати вірші, старанно вивчала іноземні мови (щоб мати змогу спілкуватися з будь-ким). а перебудова світу «на краще» почалася з "братам нашим меншим" собакам. і це не рік, не два, а майже все життя.

здавалося, що з вибором професії проблеми не буде. та де там! щоб отримати вищу художню освіту треба спочатку оволодіти ненависною ! а для того, щоб поповнити лави кінологів, знань з біології замало хімія стоїть на кордонах моєї мрії і не пускає до бажаного! професія перекладача? цікаво, але дещо обмежено…

тривалий час я вагалася з остаточним вибором вищого навчального закладу, де б я могла отримати всі необхідні знання, що до країни щастя. до країни, де я зможу спробувати все, бути всим, відчути справжнє задоволення і дарувати людям радість. і врешті зрозуміла, що професія «актор театру та кіно» саме той золотий ключик, що відкриє дверцята до здійснення мрії.