Доберiть 10 фразеологізмів зі словом «рука», із 4 з них
складіть речення​

літо — найтепліша пора року.все потопає   в   темно­зеленому   листі  садів,   лісів   і парків.удень часто   теплий   вітер   гонить пил,  розпечена   земля   віддає додаткове  тепло.на   синьому безмежному небі навряд  можна помітити   хмару.  сильне   сонце посилає   свої   всепро­никаючі промені на   землю.  на   відкритій місцевості нелегко  витримати   спеку.тоді шукають   тінь, де можна   схова­тися.  через   тривалу   спеку     як  люди,   так   і природа.  яке ж настає полегшення,   коли почи­нається   гроза.  спочатку на небі   збираються   темні  хмари, потім блискає блискавка   і уда­лині   гримить   гром.  наближається   гроза.спочатку перші рідкі   великі  краплі,   а потім починається дощ.  при   відповідних обставинах   сильний  дощ   ється   градом.  ллє   як   з цебра.  при цьому     хлібні поля  й фруктові   садки.  звичайно чекають на   тихий дощ,  який   іде   годинами безперервно.  потім   знову   світить   сонце,   усе росте  та   квітне.зі   словом   «літо» пов’язаний час   кані­кул   і   відпусток.дехто   їде до моря, щоб   загоріти й за­смаглими повернутися додому.інші мріють про плавання,   водні   ігри,  катання на човні.є   люди,   які проводять   вільний час на  березі річки.і   за   все це я вдячна   літу.наприкінці серпня ночі стають прохо­лоднішими   та довшими.починається час   збирання   врожаю  хліба, овочів   і фруктів.літо   говорить нам   «прощай», на по­розі   стоїть осінь.

зайці свою сіру шубу на білу ідля того, щоб вони ставали менш помітними коли йде сніг. сніг білий і в них біла шубка. вони зливаються з середовищем і їх не помітять дикі звірі, які на них полюють. ось для чого зайці шубку з сірої на білу.

ясне-об'яснення

вітер-вітряк

чистий-чистота

сніг- сніговик

                                                                            дружба.

    сьогодні мені приснився сон. стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.

-та ,що там я,- відповіла горобина.-якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не було б ягідок. так я би й стояла сумна та одинока.

- та ми ж друзі! і тепер будемо завжди   один -одному! - весело зачиркали пташеки і полетіли далі.

  прокинулась я, виглянула в вікно і знову побачила на горобині пташок.а вони і справді друзі!