Замініть пряму мову непрямою. 1. «Вам не здається, - обізвалася сусідка, - що тепер море, як синій птах?..».
2. «Які книжки ви вже прочитали?» - запитали мене в бібліотеці.
3. І я зважився: «Дідусю, а ви мене візьмете з собою в море?».
4. «Хіба ж я просила мені писати?» - вигукнула Тоня ображено.
5. Пантелеймон Гаврилович запитав: «Як здоров’я у Шевчука?».
6. Ганна запитала вже серйозно: «А, мабуть, мене сердитою й недомовитою вважають?».
7. «Лізьте на машину», - наказав він усім.
8. «А з лісом як?» - запитав Павло Остапович.

1-Сусідка обізвалася, чи не здається нам,що тепер море,як синій птах.

2-В бібліотеці мене спитали,які книжки я вже прочитав.

3-Я зважився спитати, чи візьме дідусь мене з собо в море.

4-Тоня ображено вигукнула,чи хіба просила вона їй писати.

5-Пантелеймон Гаврилович запитав,як здоров'я у Шевчука.

6-Ганна вже серйозно запитала,що мабуть її сердитою й недомовитою вважають.

7-Наказав він усім ,щоб ті лізли на машину.

8-Павло Остапович запитав,як з лісом.

погода перед грозой, необычайно прекрасна. небо с одной стороны затянуто темно-серыми тучами, а с другой кажетчя небо голубое, но постепенно, примерно за пол часа, небо затягивается полностью, и кажется, вот-вот как пойдет гроза. перед грозой может греметь гром, сверкать молния. а в груди, такое ощущение, вренами страха, временами радости, дует холодный развеевающий волосы ветер. где-то вдалеке, видны просветы солнца. вскоре пойдет дождь, точнее ливень, а верней

птах цінується своїм забарвленням, а людину зустрічають не по одягу, а по розуму.

зовні людина може бути дуже гарна. а як до справи – то нічого не знає і не вміє. люди цінують один одного за розум та інші якості. тільки звіри обирають собі пару за найкраще пір’я та спів.

тому справжньою красою людини вважають розум і знання.