Пройти крізь сито і решето антонім?​

авжеж, я підтримую цю думку, адже справжній друг — це людина, якій беззастережно довіряють і на яку завжди можна покластися. в основі справжньої дружби — неписаний «кодекс», який стверджує необхідність відвертості, щирості й безкорисливості.

чи є актуальними віддані дружні взаємини сьогодні, коли людям бракує часу для спілкування, чи не замінюються вони приятельськими — заснованими на спільності справ і відпочинку? звісно, час вносить певні корективи, однак дружба і любов завжди залишатимуться найвищими цінностями, адже вони емоційно збагачують життя, наповнюють його радістю взаєморозуміння.

отже, друзів, на відміну від батьків чи батьківщини, ми можемо собі вибирати. ними стають тільки люди, близькі по духу, за своїми на життя, ті, хто уміє віддавати, не чекаючи і не вимагаючи нічого натомість, прощати недоліки. правду кажуть: щоб людину пізнати, треба друзів її знати.

    діалог-розмову дідуся з онуком про хліб та пшеницю  з використанням  сполучників підрядності, пропоную скласти так: - діду, а чого в україні так шанують хліб?   - онучку, хліб - справжній скарб, що здатний прогодувати кожного з нас.- а чи важко виготовляють хліб? - так, люди тяжко працюють, щоб хліб потрапив до нашого з тобою столу.    - може, розповіси мені трохи? - звичайно. спочатку люди обробляють землю та сіють пшеницю. потім збирають достиглу пшеничку та відправляють її на млин. там її переробляють на борошно. а далі, спробуй сам здогадатись, як виготовляють хлібчик.  - мабуть, діду, потім борошно відправляють до пекарні, у якій кулінари випікають смачний хліб. потім вантажники завантажують його до машини та розвозять крамницями.- все правильно, онучку. але ж не лише хліб виготовляють з борошна.- а що ще, діду? - ще з борошна виготовляють булочки, бублики, печиво, пироги та пиріжки, пампушки та вареники. тож варто шанувати пшеницю, що нас годує.- дякую тобі, дідусю, за таку цікаву розмову! - звертайся, онучку!  

основа-людин, закінчення-а.