Есе на тему чи потрібно бути мовностійким

скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості,   на весіллі і на похованні.

у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.

коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.

важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

говоріть правдиве та приємне. добре слово та посмішка підбадьорюють.

після   грози   повітря   чисте,   свіже. чується   запах   дощової   води.   з"являється   веселка   думається   що   я   йду   по   ній.   вона   різнобарвна,гарна,чудова.   наші   предки   думали   що   гроза   це   лихо.   але   це   не   так.всім   подобається   гроза   навіть   мені.

для меня например родное слово это моя мама..

я дорожу ей! для меня все родные слово я им научился я был маленький я говорил всякие каляка каляка а сейчас я могу сказать например мама я тебя люблю!