Твір «Мовне обличчя моєї родини, мого міста»

найрідніша мені людинамоя найрідніша у світі людина - це моя мама. вона дала мені життя і з перших моїх днів піклується про мене. вона завжди поруч, коли мені погано. вона все робить для мене та заради мене. коли я хворію - вона сидить біля мого ліжка, турбується про мене. коли я перемагаю - вона завжди поруч, радіє моїм успіхам. вона мій найкращий друг і порадник. і за це я їй безмежно вдячний. 

іноді слово ранить не менше, ніж зброя.буває і таке, що людина поранена в саме серце образою чи страшною звісткою, вмерала від горя. від завданих зброєю ран можна   і повністю вилікуватися, а люди поранені словом іноді все життя носять тягар образ. 

тому треба завжди подумати перед тим, як сказати людині навіть правду. а ще треба вчитися пробачати іншим. тоді рани від образливого слова будуть швидко загоюватися і не залишати шрамів. 

навіть від одного доброго слова стає краще й тепліше на душі. треба бути уважними до людей,берегти й дбати один про одного. доброта - це те, що може почути глухий і побачити сліпий. коли ти всім своїм серцем і відкритою душею бажаєш комусь того, що б побажав собі самому, то тоді і на серці просто добре стає. бажати добра людям необхідно, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. відданість людям, тепло і душевна доброта обовязково повернуться до тебе утоптаною стежиною добра. і люди будуть до тебе ставитись так само.