ГРАМАТИЧНА ОСНОВА РЕЧЕНЬЬЬ - Мабуть, найбільш яскравим прикладом того, чого може досягнути людина,є Демосфен. Його перша промова провалилась, та інакше й бути не могло: природа на ділила його якостями, що були не сумісні з ораторською діяльністю.

вважаю, що компроміс між такими важливими поняттями неможливий.

чи може бути образа - трохи поганеньким вчинком? не думаю, що на це будуть згодні ображені.

а брехня? невже вона може вирішити хоч трохи проблему? ні! вона лише затягне її розв язання. брехня-це зрада довіри. але потім буде важко повернути втрачене.

людина повинна берегти свою честь та совість. неможливо бути трохи поганеньким, бо це значить, що в разі потреби готовий зрадити, збрехати чи вчинити погано. то що ж доброго залишається при такій умові. хто хотів би мати такого товариша, що інколи може вчинити підло?

добро та правда не бувають з відтінком зла та брехні!  

коли- сполучник підрядності(часовий), простий, непохідний. з2єднує підрядну частину з головною у складнопідр. реченні.

доторкнутьсь-дієслово, від інфінітива доторкнути, неперехедний зворотній, доконаний, умовний спосіб, майб. час, 1 дієвідм. 

привіт, настє! як твої справи?  

в мене все гаразд. зараз я відпочиваю у санаторії. тут зовсім непогано. уроки нескладні, ми багато гуляємо на вулиці, ще дуже смачно годують. в мене з"явилося багато друзів. вони не замінять тебе, але теж веселі. вчителя дуже добре до нас відносяться й двійок не ставлять ніколи. 

мені тут подобається, але іноді сумує за своїм рідним 4 а . скоро повернуся. все розповім більш детально.

допобачення, настє.

маша.

22. 11.2011р. 

                                                                            дружба.

 

    біля нашого будинку росте горобина.давно вона росте. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога.до неї часто прилітають птахи.щось щебечуть , розказують їй

    сьогодні мені приснився сон. стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.

-та ,що там я,- відповіла горобина.-якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не було б ягідок. так я би й стояла сумна та одинока.

- та ми ж друзі! і тепер будемо завжди   один -одному! - весело зачиркали пташеки і полетіли далі.

  прокинулась я, виглянула в вікно і знову побачила на горобині пташок.а вони і справді друзі!