Може бути Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані рхеологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивка як вид мистецтва на Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. На жаль пам’ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть.
Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найяскравіші зразки орнаменту, кольору, техніки. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, гамою кольорів. Кольорова гама вишивок широка: червоне поєднується з чорним, біле із багатоколірним малюнком.
Вишивкою оздоблювали рушники, жіночий та чоловічий одяг. Особливої увагу надавали рушникам — старовинним оберегам дому, родини. У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками-символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали образ та накривали святий хліб на столі. Рушник є символом, який поєднує людину з її предками, не дає забути свого роду. Українська вишивка — це заповіт далеких і близьких предків, переданий нам у такій своєрідній мистецькій формі. А що ми передамо своїм дітям? Може так статися, що передавати буде нічого.
Збережімо ті надбання української культури, які ще можна зберегти!
Объяснение:
Популярные вопросы