Укажіть складнопідрядне речення з підрядним означальним. *
1 балл
А Василь Семенович поблід, як крейда.
Б Проте тієї сили, духу, що зрива на ноги, в нас нема і манівцями ми блукаєм без дороги.
В Сонце стояло над головою, як сковорода, розкалене, та наче вогнем пекло.
Г Стара виразка, розкопирсана нечистими руками, защеміла в Чіпчинім серц

у дерева є коріння, якими воно міцно тримається на землі, а в людини є друзі, з якими вона пов'язана довгою і міцною дружбою. якщо у тебе багато друзів, то легше жити на світі. справжні друзі завжди прийдуть   на в скрутну хвилину, дадуть   добру пораду. друзям і важка робота під силу. недарма в народі кажуть: «не май сто рублів, а май сто друзів». адже в дружбі-велика сила. тож, якщо маєте поруч справжніх друзів - цінуйте їх і бережіть!

батько й мати – найрідніші і найближчі кожному з нас. від них ми одержуємо життя. вони вчать нас людських правил, оживляють нам розум, в наші вуста добрі слова. тому треба поважати своїх батька й неньку, тому, що вони нам дали це життя, тому що вони у нас єдині і більше таких немає на землі.

якщо ми будемо їх поважати то життя в нас буде краще ,як кажуть добро повертається добром.

якби в мене була чарівна паличка, я зачарувала б усі мікроби, які викликають хвороби. і всі були б здорові. а ще кожній кинутій матір"ю дитині знайшла б іншу, люблячу. я побудувала б будинки для безхатченків. зробила б так , щоб харчів та води вистачала на всіх.

  коли б у мене була б чарівна паличка, я б начаклувала   для совісті сильний голос.   і тоді б чари більше були б непотрібні. бо люди не змогли чинити погано і немилосердно. 

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.