Яка тиха радість розлилась навкруги. Було тихе небо і озера було тихе. Небо із своїв сокости пірнуло в озерну глибінь перекинулося вистилило собою дно і сонце за хвиль пробивалося на світ. Небо втопилося а озеро світило сонцем. Густа лепеха, низька осока, чорноголовий очерет несе остовпіло від того дива і незважувалося шелеснути.
ответ:Яка тиха радість розлилася навкруги. Було тихе небо, і озеро було тихе. Небо із своєї високосні пірнуло в озерну глибінь, перикинулось, вистелило собою дно і сонце ☀ з-під хвиль пробивалося на світ. Небо втопилося, а озеро світило сонцем. Густа лепеха, низька осока, чорноголовий очерет несе остовпіло від того дива і не зважувалося шов снути.
Спасибо
Ответ дал: Гость
мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.
Популярные вопросы