Морфологічний розбір слова ТОЙ

мова — це характер і духовна могутність народу. саме він дає їй силу й красу. у своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди. отакі квіти вплели в той вінок і т. г. шевченко, і леся українка, і олександр довженко, і олесь гончар та інші генії українського народу. нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. краса українських народних пісень давно до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на батьківщині, і за її межами. один з російських письменників натхненно сказав про українське слово: "українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості". саме українські думи передавалися національними гомерами-кобзарями, які дивують розмахом козацької відваги. на високості людського духу підносить мову рідної україни геній тараса шевченка. у його творах легко і природно звучить слово. я пишаюсь і плекаю кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших предків. треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим.

    це таке? запитуємо ми себе.                                                               все дуже просто.коли ти маєш повагу до себе це честь.коли ти не дозволяєш принижувати себе це честь.а ще честь це те що ти українець.честь служити батьківщині.ось як я розумію поняття честь.   

они бы друг другу,построили бы огромный дом и жили бы там,они бы искали способ пропитания и были дружны.

щодня я від легенького постукування у вікно. це будить мене красуня-берізка, струнка, висока, білокора. я пригадую, як одного весняного ранку дідусь приніс маленький саджанець із зламаними гілками. зібравши інструмент, дідусь почав розмічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний розчин. дідусь тим часом почав копати яму. коли вона була готова, я, зануривши кореневище у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку. потім почав закидати її, а дідусь ніжно підтримував берізку, легенько підтрушуючи. зробили красиву луночку, полили деревце. я щодня бігав до своєї берізки, доглядав, поливав. і вона прийнялася, зашуміла листочками. моє деревце — це радість і краса, це гарний настрій і задоволення від праці.