Ускладнене відокремленим означенням і відокремленою обставиною речення:
а) Кара-даг, оповитий у сизі тумани, улігся на сірі піски. б) А за вікном сніги летять лапаті, і, не торкнувшись хліба і вина, сидить край столу в новорічній хаті старенька мати, сива і одна.
в) Окрилений щастям найвищим, по горах, як Довбуш, ходив я вночі.
г) Лягла утома на поля і води, ліси стоять, обшарпані й кошлаті.

ільки в ній таємничого? у кожної людини-свій внутрішній неповторний світ, у який вона вміщує думки й переконання,надії і секрети."ти знаєш що ти людина? "-запитує в.симоненко в кожного з нас.що ми вміщуємо в значення цього слова? з одного боку, це-біологічна істота, здатана мислити, і водночас-комплекс усіх якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. одним словом-душа.

українська поетеса л.костенко назвала душу"єдиною державою".я впевнена, що лише з  чистими як, як джерельна вода. сумлінням, добротою, щирістю ми зможемо збудувати найміцнішу у світі державу-людську душу!

мова - це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. мова - це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу. олесь гончар

людина, яка втратила свою мову, - неповноцiнна, вона другорядна в порiвняннi з носiєм рiдноï мови. павло мовчан

хто не любить своєï рiдноï мови, солодких святих звукiв свого дитинства, не заслуговує на iм'я людини. й. г. гердер

рiдна мова на чужинi ще милiшою стає. павло грабовський

мова - це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячолiття з того часу, як людина стала людиною. кiндрат крапива

від слова батько оскільки це країна де живуть мої батьки

жили себе дед да баба, а у них была курочка да петушок. дед с бабой померли, а петушок и курочка все без них поели — и бобочки и все дочиста. сели на насесте. петушок: “кукареку! ” — схватил камешек, да и подавился. вот курочка плакала-плакала, побежала потом к морю воды просить:

-  море, море, дай воды!

-  зачем воды?

-  петушку воды:

лежит петушок на горе и не дышит, только хвостиком все колышет.

а море говорит:

-  ступай к волу, пускай рог даст! она и пошла, просит:

-  вол, вол, дай рог!

-  зачем рог?

-  морю рог: море воды даст.

-  а зачем вода?

-  петушку вода:

лежит петушок на горе и не дышит, только хвостиком все колышет.

а вол и говорит:

-  так ступай к кабану: пускай клык даст!

-  кабан, кабан, дай клык!

-  зачем клык?

-  волу клык: вол рог даст.

-  зачем рог?

-  морю рог: море воды даст.

-  а зачем вода?

-  петушку вода:

лежит петух на горе и не дышит, только хвостиком все колышет.

-  так ступай к дубу: пускай желудь даст! вот курочка и пошла:

-  дуб, дуб, дай желудь!

-  зачем желудь?

-  кабану желудь: кабан клык даст.

-  зачем клык?

-  вол рог даст.

-  зачем рог?

-  море воды даст.

-  а зачем вода?

-  петушку вода:

лежит петух на горе и не дышит, только хвостиком все колышет.

-  так ступай к девке: пускай нитки даст! вот курочка пришла и говорит:

-  девка, девка, дай ниток!

-  зачем нитки?

-  дубу нитки: дуб желудь даст.

-  зачем желудь?

-  кабану желудь: кабан клык даст.

-  зачем клык?

-  волу клык: вол рог даст.

-  зачем рог?

-  морю рог: море воды даст.

-  а зачем вода?

-  петушку вода:

лежит петух на горе и не дышит, только хвостиком все колышет.

-  так ступай, — говорит, — к бабе: пускай масла даст!

-  баба! баба, дай масла!

-  зачем масло?

-  девке масло: девка ниток даст!

-  зачем нитки?

-  дубу нитки: дуб желудь даст.

-  зачем желудь?

-  кабану желудь: кабан клык даст.

-  зачем клык?

-  волу клык: вол рог даст.

-  зачем рог?

-  морю рог: море воды даст.

-  а зачем вода?

-  петушку вода:

лежит петух на горе и не дышит, только хвостиком все колышет.

-  так ступай ты к липе: пускай липового цвету даст!

она и пошла.

-  липа! липа, дай цвету!

-  зачем тебе цвет?

-  бабе цвет: баба масла даст.

-  зачем масло?

-  девке масло: девка ниток даст.

-  зачем нитки?

-  дубу нитки: дуб желудь даст.

-  зачем желудь?

-  кабану желудь: кабан клык даст.

-  зачем клык?

-  вол рог даст.

-  зачем рог?

-  морю рог: море воды даст.

-  зачем вода?

-  петушку вода:

лежит петух на горе и не дышит, только хвостиком все колышет.

дала ей липа липового цвету, баба за липовый цвет масла, девка ниток, дуб за нитки желудь, кабан за желудь клык, вол за клык рог, а море за рог воду дало.

вот напоила курочка петушка, да и живут себе, хлеб жуют и постолом* добро возят.