Вставне слово активізує увагу слухачів (читачів) у реченні: А. Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна. Б. Орфей, до речі, також був фракієць. В. Пісня, здавалось, бриніла в ньому. Г. Вже почалось, мабуть, майбутнє.

-ромо, вчора я прочитав таке цікаве оповідання!

-що то за книга?

-жвалевського "тут тебе ніхто не образить".

-але ж вона не наукова! шкода на неї витрачати час, краще погуляти.

-на цю книгу - не шкода! вона дуже цікава. це суміш фантастики та казки. молоді дівчата-студентки  вчаться захищати людей від жахів. інколи жахіття безпечні та здатні лише налякати, а іноді вони можуть навіть вбити, бо мають велику силу. дівчина та її вчитель випадково натрапляють на такого смертельно небезпечного монстра. 

-так це книга-жахів? мені таке не подобається!

- ні! автор пиши з таким гумором, що я сміявся на всю кімнату і впродовж всієї книжки. я ще ніколи не читав такої смішної книжки! це неймовірно! якщо тобі не сподобається ця, я з"їм свого носовичка. згоден?

-ого! швидше неси її   ! та не забуть носовичка.

якось я з друзями полетів на сатурн.захотілось пригод.літаючи навколо планети побачили невідому будівлю зовсім не схожу на людські.провідали  сатурян,що прийняли нас з чудернадською гостиністю.погралися з іхніми дітьми,іми тваринами.прилетіли до дому,розповіли мамі.мама звичайно не повірила.пішли до моєї кімнати і написали про це розповідь на 15  речень. підрісши до повноліття випустили книжку. назва в неї була не менш цікава ніж політ. політ на планету сатурн за 15  речень. вона стала захопленням усіх дітей.навіть сатуряни залюбки читали цю книжку.мама нарешті повірила. ось так відбувся мій політ на планету сатурн на 15 реченя

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.

спрощення приголосних:

радісний,тижневий,проїзний,чесний,бризнути,писнути(від пищати),щасливий,

блиснути.