Підкреслити члени речення, написати частини мови

Я пам'ятаю вчительку мою скромну, і завжди спокійну.​

любов до рідної мови, любов до рідної батьківщини — невіддільні поняття. вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

з[з]-согл.,звон.,тв.,

д[д]-согл.,зв.,тв.,

а[ а]-глас., безуд.,

ё[о]-гл..удар..

т[ - ]

ь[ - ]

с[ ц ]-согл.,зв.,тв.,

я[ а]-глас., безуд.,

я вдячна своїй школі за те, що вона дала мені багато занній. ще завдяки їй у мене є багато друзів і знайомих людей.без тих всіх знань я б не змогла ні рахувати, не писати, ні чітать.все те, що дала мені школа дуже мені в буду, за що я буду дуже .как кажуть вчителі, школа - це наш другий дім.