Як прикметники змінюються займенники
1. я, ти
2. котрий, абиякий
3. дещо, хто
4. себе, він

літо – неповторно чарівна пора. довгими, нудотними зимовими вечорами ми з солодким завмиранням серця пригадуємо його минуле пришестя і будуємо неймовірно-фантастичні плани на прийдешній сезон визволення: тіла - від сморідних обіймів поношеного «всесезонного» одягу; душі – від незліченних тортур стресами, буденністю та надокучливою увагою заздрісно-пліткарського соціуму. і не має принципового значення до якого місця перебування вас прив’язує запис конторника на одинадцятій сторінці синьої «три зубастої» книжечки – села чи райцентру, міста чи мегаполісу, ви з однаковою одержимістю та фанатизмом будете поклонятися «ідолові літа», цурпелячи до його вівтаря останні крихти зекономлених, далеких від поняття «олігархічні» або «пристойні», статків

а єто зависит от

голова (голів - корінь, а закінчення). лоб ( це все корінь). ніс (це все корінь). уста ( вуст - корінь, а закінчення). руки (рук - корінь, і закінчення). живіт ( живий - корінь, від закінчення). нога ( ніг - корінь, а закінчення). палець (це все корінь). ніготь ( ніг - корінь, хоч - суфікс). стопа ( стоп - корінь, а закінчення).

моя бабуся не зовсім старенька, та іноді їй важко що-небудь робити. наприклад, їй далеченько ходити до магазину, тому я постійно купую їй хліб та молоко. а ще я (прибрати в кімнаті, полоти город, ремонтувати меблі - на вибір). довгими осінніми та зимовими суботами ми з бабусею (вяжемо, шиємо, готуємо, розмовляємо), адже їй сумно одній. бабуся часто показує мені свої фото, де вона була молодою, і ніби молодшає на очах. я люблю свою бабусю!