ТОЛЬКО ПРАВИЛЬНО! (1) Змалку Я ЗАХОПЛЮЮСЬ вивченням історії. (2) Ярослав Мудрий - чи не найцікавіша в ній постать. (3) Він зумів об'єднати всі українські землі, поширити В НАРОДі грамоту. (4) А ще ЦЕЙ КНЯЗЬ збудував посеред Києва величний Софійський собор. (5) Обов'язково побувайте в цьому храмі ДУХОВНОСТі ! Й КРАСИ.

Словосполучення з виділених є в реченні

третьому
п'ятому
четвертому
першому

літо — найтепліша пора року.все потопає   в   темно­зеленому   листі  садів,   лісів   і парків.удень часто   теплий   вітер   гонить пил,  розпечена   земля   віддає додаткове  тепло.на   синьому безмежному небі навряд  можна помітити   хмару.  сильне   сонце посилає   свої   всепро­никаючі промені на   землю.  на   відкритій місцевості нелегко  витримати   спеку.тоді шукають   тінь, де можна   схова­тися.  через   тривалу   спеку     як  люди,   так   і природа.  яке ж настає полегшення,   коли почи­нається   гроза.  спочатку на небі   збираються   темні  хмари, потім блискає блискавка   і уда­лині   гримить   гром.  наближається   гроза.спочатку перші рідкі   великі  краплі,   а потім починається дощ.  при   відповідних обставинах   сильний  дощ   ється   градом.  ллє   як   з цебра.  при цьому     хлібні поля  й фруктові   садки.  звичайно чекають на   тихий дощ,  який   іде   годинами безперервно.  потім   знову   світить   сонце,   усе росте  та   квітне.зі   словом   «літо» пов’язаний час   кані­кул   і   відпусток.дехто   їде до моря, щоб   загоріти й за­смаглими повернутися додому.інші мріють про плавання,   водні   ігри,  катання на човні.є   люди,   які проводять   вільний час на  березі річки.і   за   все це я вдячна   літу.наприкінці серпня ночі стають прохо­лоднішими   та довшими.починається час   збирання   врожаю  хліба, овочів   і фруктів.літо   говорить нам   «прощай», на по­розі   стоїть осінь.

в народі кажуть : "зустрічають за одежиною, проводжують за розумом".

  людина-це не одяг, який сьогодні вкрашений коштовностями, а наступного дня може стати одягом жебрака. ні, людина - це душа. і її ми відкриваємо у наших вчинках. на хоробрість вказують не зброя чи обладунки лицаря, а здатність забути про власну безпеку заради ближнього. на милосердя, любов   та людяність - бажання поділитися з немічним чи потребуючим .

  лише наша поведінка розкриває нашу душу для інших. ніби дзеркало вона вказує на всі недоліки чи гарні риси. 

мій рідний краю, я тобою горджуся!   як приємно,що мій рідний край-це україна.прекрасна природа, родюча земля у тебе, мій краю!

якби всі українці були як одна сім'я,всi б одне про одного.кожен би тому хто бiля нього.у важку хвилину був би помiчником,наприклад: братом для сестри,або батьком для дитини,або мати для маляти.як i у кожної родини була б кожної хвилини,як вдень так i вночi.вони б сходились на поради для їхньої сiм'ї.i користувалися б цими як було б це у своїй родинi.отак би й було,якби всі українці були як одна сім'!