Твір на тему Мозаїка української душі

я дуже хочу стати перекладачам іноземної мови.це дуже цікава професія.у мене буде змога(вазможность незнаю как по укр.)побачити справжніх ійців(німців и т.і подобаеться ця професія тим,що в ній багато чого цікавого.я можу подорожувати країною,та розмовляти зі справжніми ійцями(німцями и т.д.)ось чому я хочу стати перекладачем іноземної мові

здавна в народі кажуть: яка криниця - такий і господар, який поріг - така й господиня. у цій приповідці, немов у дзеркалі, відбилася не лише людська працьовитість, але й охайність, адже споконвіків люди намагалися оздобити своє обійстя мистецькими витворами, надати йому вигадливих форм, прикрасити багатою фантазією. і особливо це стосується криниць - цих найевятіших місць. як тут не згадати прекрасний народний звичай. майже в кожному селі, на гомінких перехрестях доріг або просто в полі цебенять живі джерела і незвідь-ким їхню невгамовну течію прихо-рошено турботливими руками. над колодязями зводили всіляких форм дашки. вони мають і практичну доцільність -вода завжди залишається чистою.

я одного разу побачила калину. полила її, а калина віддячила мені подарувавши   своє намисто.її намисто було яскраво-червоне і сяяло неначе сонце. я дуже зраділа такому !

  золотиться - корінь золот.

осінь вкрила дерева листям золотим.

золотий ланцюзок добре пасував олені до її вечірньої сукні.

радується серце та душа, коли очі дивляться на красу поля золотавої пшениці.