Твір на тему Мозаїка української душі

непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь.

  непорушно – прислівник, означальний (виражає ознаку дії)

пов’язується з дієсловом стоять

отвечает на вопрос як? яким способом?

незмінюване слово

вторинні (слова, походження яких легко встановлюється співвідношенням прислівника з основами інших частин мови) – от прилагательного  непорушный

спосіб творення – за суфікса  -о : от слова непорушный.

синтаксична роль: у реченні виступає як обставина способу дії

ночі.покоротшали дні.сизі тумани вкривають землю,доки не зійде сонце.прощавай тепла ! сумовито попискуе синичка.тільки одна горобина весела-червоніе кетягами ягід поміж золотого листу.

    осінь це чудова

      1)    вітер січе в обличчя. намело снігу. важкувато стало жити на світі пташкам, що зимують у нас. але вони не дуже журяться. весело цвірінькуючи,хвилясто пролетіла зграйка жвавих красунів-щигликів,чижів і коноплянок. помчали десь на лопухах, вільхаї чи берізках поснідати насіннячком.   2)   а яке гарне деревце горобини! ніби його прикрасили ,як новорічну ялинку. чудові,спокійні червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують.   3)   до чого ж красиві пташки! це наші зимові гості. вони прилітають до нас гостювати та поласувати смачними горобин .       1,2,3-це обзаці

  настала холодна зима.чи всі звірі підготувалися до неї? так, усі. білочка запаслася грибами й горіхами.ведмідь заліг у барліг й спить.їжачок теж спить.тільки зайці гасають по лісу.кажуть,що їх ноги носять.