я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. і побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." хто ти, люба? "-спитав я її. а вона лиш мовчала та хиталася на вітру. підказали через сон дерева : " це -пролісок. він один прокинувся у таку холоднечу."
я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. і почув : " сонечко, грій дужче, бо холодно мені. весно, я чекаю тебе. моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала."
виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає весну. я вклонився їй і прошепотів : "дякую, небесна квітка, що не злякалася ні зими, ні морозу! "
Ответ дал: Гость
іноді слово ранить не менше, ніж зброя.буває і таке, що людина поранена в саме серце образою чи страшною звісткою, вмерала від горя. від завданих зброєю ран можна і повністю вилікуватися, а люди поранені словом іноді все життя носять тягар образ.
тому треба завжди подумати перед тим, як сказати людині навіть правду. а ще треба вчитися пробачати іншим. тоді рани від образливого слова будуть швидко загоюватися і не залишати шрамів.
Популярные вопросы