ЗАЙМЕННИК — це частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх.
Займенники відповідають на ті самі питання, що й: — іменник: хто? що?
— прикметник: який?чий?
— числівник: скільки?
У словосполученні буває:
— головним словом: він хороший, ніхто з присутніх;
— залежним словом: ручка (чия?) моя; приїхати(з ким?) з ним.
У реченні може бути тим самим членом речення, що й іменник, прикметник, числівнник
РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ (дев'ять розрядів):
Особові: я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони.
Зворотний: себе.
Питальні: хто? що? який? чий? котрий? скільки?
Відносні: хто, що, який, чий, котрий, скільки.
Неозначені: хтось, щось, будь-хто, будь-що, який-небудь, дещо, абиякий, хтозна-чий.
Заперечні: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки.
Присвійні: мій, твій, свій, наш, ваш, їхній
Вказівні: той, цей, такий, стільки.
Означальні: весь, всякий і кожний, самий, сам, інший.
ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ
Розрізняють займенники 1-ї, 2-ї, 3-ї особи.
Особові займенники мають категорії відмінка й числа, а займенники він, вона, воно — ще й роду.
Особливістю відмінювання особових займенників є те, що вони в непрямих відмінках мають іншу основу,
ніж у називному відмінку: я — мене, він — його, вони — вас.
Популярные вопросы