Синтаксичний розбір речення «не забувай про отчий свій поріг» до ть

у кімнатах моєї бабусі віри на стінах рушники.а ось цьому рушникові дуже багато років .його ткала ще бабусина мати,коли бабуся йшла заміж.колись в україні не було такої дівчини ,щоб не вміла   ткати чи вишивати .вишиває вона й співає .через те й узори на рушниках чи сорочках   співаючі: чорні кольори -сумної ведуть,а червоні -веселої. 

  нахвалявся мороз усіх у лісі . холодних вітрів, лтих хурделиць накликав і наказав їм заморозити всіх пташок і звірів. 

  вітри і хурделиці почали лютувати. вони заморозили всіх звірів і вже збиралися покидати ліс.

  звірі дуже засмутилися, що їх заморозили і почали плакати.

але коли вітер і хурделиця майже покинули ліс, то в далині на зустріч їм йшла людина. вони почали лютувати. вітер дув з усієї сили. мороз намагався заморозити людину,але чоловік був дуже сильний. коли звірі почали плакати в них полилися гарячі сльози. ці гарячі сльози розморозили лід і вийшли на волю.

коли мороз побачив, що проти людини його сили не діють він злякався і відступив. ось так людина спасла ліс від заморозку і панування морозу лісом.

люди(что? )сущ.,н.ф. люди,мн.ч.,и.п.,может быть 1 скл и подл или доп. в предл.

я живу у місті луцьк. це моє рідне місто.щороку він стає все гарнішим. мені дуже подобаеться місто де я живу. у луцьку багато пам"ятників, затишних парків та свіже повітря.  мені дуже подобаеться місто де я живу. луцьк - це місто мого дитинства.