Есе про доброту, доброчинність, чуйність у ставленні до себе й до інших.

багато хто любить літо, дехто весну ,осінь. це зрозуміло. навесні все прикодиється, щодня стає дедалі тепліше.

розбруньковуються дерева, з'являються перші квіти. влітку добре відпочивати, купатися, загорати, їздити на море або у село, бути ближче до природи. мало хто любить зиму. я люблю, за її красу. так чудово бродити засніженим парком або піти до лісу на лижах! багато свят припало саме на зимові канікули. а новий рік! хіба є такі, хто не любить це свято? у кожній оселі стоїть прикрашена ялинка, і люди роблять одне одному подарунки. я дуже люблю зиму!

птах цінується своїм забарвленням, а людину зустрічають не по одягу, а по розуму.

зовні людина може бути дуже гарна. а як до справи – то нічого не знає і не вміє. люди цінують один одного за розум та інші якості. тільки звіри обирають собі пару за найкраще пір’я та спів.

тому справжньою красою людини вважають розум і знання

своєрідність -[ с в о й е р' і д н` і с `т` ]

пов'язані  - [ п о в й а з а н' і ]

неоцiненне - [ н е о ц' і н е н: е]

так, може. такі дієслова називаються безособовими. наприклад, темніє, вечоріє, щастить, віє,