літо – неповторно чарівна пора. довгими, нудотними зимовими вечорами ми з солодким завмиранням серця пригадуємо його минуле пришестя і будуємо неймовірно-фантастичні плани на прийдешній сезон визволення: тіла - від сморідних обіймів поношеного «всесезонного» одягу; душі – від незліченних тортур стресами, буденністю та надокучливою увагою заздрісно-пліткарського соціуму. і не має принципового значення до якого місця перебування вас прив’язує запис конторника на одинадцятій сторінці синьої «три зубастої» книжечки – села чи райцентру, міста чи мегаполісу, ви з однаковою одержимістю та фанатизмом будете поклонятися «ідолові літа», цурпелячи до його вівтаря останні крихти зекономлених, далеких від поняття «олігархічні» або «пристойні», статків
Ответ дал: Гость
щоб повірити в добро, треба почати творити його.
треба тваринам. треба дорослим.
треба поступатися місцем старій людині. треба не ображати менших чи слабших. треба не давати списати, а сісти і розв'язати разом.
трема не ламати гілок дерев. треба взимку підгодовувати пташок. не ламати чужі речі і також не ламати свої. треба поважати труд батьків і всіх людей. не можна не слухатися а тимпаче грубіянити !
Популярные вопросы