-ішла я у школу і зачепила спідницю за гілку дерева
-так шкода спідниці
а одна бабуся каже тій дівчинці
-а чому спідниці шкода а не дерева
Ответ дал: Гость
Моя стара лялька. до цих пір я граюся цією іграшкою. коли я була ще маленька, моя бабуся з чорного трикотажу пошила мені ляльку-негритянку. лялька м"якенька та ніжна на дотик, тому що всередині у неї такий матеріал, яким набивають подушки. я назвала її мері. мері - невелика, сантиметрів тридцять у висоту. у неї чудові сині очі, які бабуся вправно вишила, та яскравий червоний ротик. вона привітно усміхається, і ця усмішка помітна здалеку. у мері багато суконь, є спіднички, блузки, кофтинки, джинси і навіть шорти. це все зробили ми з бабусею разом - так вона вчила мене шити. найбільше мені подобається її "весільне вбрання": сніжно-біла суконька з капелюшком, вигадливо прикрашеним різнокольоровими стрічками та бусинами. я вже ніби виросла з того віку, коли дівчатка граються з ляльками, але полюбляю інколи сісти за швейну машинку та порадувати себе й мері обновкою.
Ответ дал: Гость
була похмура осінь. падав дрібний дощик. він так падав, з таким звуком, наче перлини розсипаються. світилосонечко. коли падав дощ, переливалися від сонця смужки туману. дощик щось мені шепотів. він говорив мені щосьсумне. я розуміла. він сказав мені, що осінь настала, що сумно мені, дощику. птахи не співають, і мені, дощику, дужесумно. мені стало шкода дощику. сонце заспокоювало мене. бідний дощик! перлини падали і падали сонце зайшлоі ще сумніше стало. дощик пройшов. і я пішла додому. і дощик мені хмаринкою , як рукою. ось яка буваєсумна осінь.
Ответ дал: Гость
я думаю, что никто на этом свете не живет без любви, нежности, человеческого сомневаюсь наше время тяжелое и слишком много ни один человек не сможет прожить без любви! оттого ведь и появляются эти сумашедшие убивают оттого, что они не чевствовали любви им этого я так вообщем жить без любви и нежности это как жить без
Популярные вопросы