З поданими словами складіть по два речення, таким чином, щоб у першому випадку вони були прикметниками, а у другому субстантинованими іменниками: нареченна, колискова​

вчора бабуся ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь.

  - одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. коли я прийшла, то там були зачинені двері. я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. я знову пішла до друзів. вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. і я розповіла. мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. мому другові сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. напевно за іншими. ми   ще грали і сашко також потім прийшов. я дуже була вдячна йому. потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок сашка.  діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і одим одному.  цей вчинок можна назвати подвигом.

бабусi - бабуся; татусi- татусь.

-- мені не подобається, як ти себе поводиш!

-- а що я роблю не так?

-- ти говориш образливі слова, нецензурні вирази.

-- і що?

-- як що? як на мене це неподобство!

-- ну добре, я більше не буду.

-- я вже тобі не вірю.

-- чесно, я обіцяю.

-- ну добре, але це в останнє, я тобі вірю на словл, зрозумів?

-- так, такого більше не !

-- ну добре.

дуже цікаво спостерігати на гігантських,крихітних і просто дрібних комах