Синтаксичний розбір речення .Для мене було очевидним, що коли зацвітає жасмин, то вже починається літо.

-привіт, катю!

-привіт, дашо!

-як твої справи?

-добре. а в тебе?

-теж чудово. уявляєш, я і мій клас їздили до криму. ми плавали в морі та ходили в похід на гору аю-даг. було весело. ми всі добре відпочили!

-як цікаво! а я зі своїм класом їздили до ігроленду. також грали в боулінг і каталися на ковзанах.

- нічого собі! тобі не було важко кататися на ковзанах?

-ні, я вмію кататися на них.

-а як ти кидала м"яча? він важкий?

-дивлячись для кого. я легко навчилася збивати кеглі.

- як це ти робила?

-потрібно цілитися по центру і кинути м"яча як найсильніше. але потрібно дотримуватися правил.

-давай ми поїдемо туди в неділю разом. збираємося біля зупинки о 11 годині дня. добре?

-добре. до зустрічі! бувай!

-бувай!  

-привіт, олег. як справи?

-все нормально. бачиш, ось морозиво їм.

-а навіщо обгортку кинув на землю?

-ну то й що? тут і без мене багато сміття.

-так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-що ти маєш на увазі?

-тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-ні.

-але чому це постійно трапляється?

-бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-то виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. навколо нас те, що ми зробили.

-я підняв обгортку. пробач, мені дуже соромно. я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує. 

була похмура осінь. падав дрібний дощик. він так падав, з таким звуком, наче перлини розсипаються. світилосонечко. коли падав дощ, переливалися від сонця смужки туману. дощик щось мені шепотів. він говорив мені щосьсумне. я розуміла. він сказав мені, що осінь настала, що сумно мені, дощику. птахи не співають, і мені, дощику, дужесумно. мені стало шкода дощику. сонце заспокоювало мене. бідний дощик! перлини падали і падали сонце зайшлоі ще сумніше стало. дощик пройшов. і я пішла додому. і дощик мені хмаринкою , як рукою. ось яка буваєсумна осінь.

в мене в дома є чудесна тваринка це моя собака його звати ! в тього карі очі , пушистий хвостик , та красивий ! він постійно мені посміхаїться а його коричнева шерсть так і переливаїться на промінях сонця. я люблю свою тваринку і тому за ним та вигулюю,