Відредагуйте подані речення.
Зразок: При досліджуванні цього питання вони забули найголовніше. Досліджуючи (коли досліджували) це питання, вони забули найголовніше.
1. Гра переноситься із-за погодних обставин.
2. Ви повинні діяти згідно розпорядження керівництва.
3. Обов’язково ознайомтеся з інструкцією по техніці безпеки.
4. Відповідно наказу аудиторська фірма перевірила звітність банку.
5. Неподалік зупинився автобус по заказу.
6. На протязі тижня довелося змінювати плани.

куди б ми не поїхали у гості, або далеко навчатися ми все одно будемо сумувати за соїм рідним будинком.батьки завжди нас чекають. щоб ми не зробили вони завжди нам порадять як у цій ситуації потрібно діяти.одже всюди добре, а дома найкраще дім - це наша фортеця!

багато інею на деревах-буде більше меду.

у травні сухо-у червні сухіше.

я   розумію   це   прислів*я так:   коли говориш людям добрі слова, воні стають твоїми товаришами, поважають тебе.    коли говориш погані  слова ,  людина     вважає тебе  ворогом та поганою людиною. лагідні слова та добрі вчинки немов бумеранг повертаються до тебе і   тобі   збільшувати   кількість   твоїх   друзів. а   гострі   слова, як   гострий ніж ріжуть   тонкі стрічки   дружніх   відносин. говори людям тільки добрі слова, а погані забудь.

дорогий милий друже! дуже вдячна тобі за прихильність до мене. дякую тобі і за те, що впродовж життя зберіг у душі недоторканим куточок, у якому назавжди залишився дитиною – безпосередньою, чулою до краси, вразливою до людських страждань і болю. ти умів дивуватись кожній квітці й росинці на стеблі, захоплювати своєю творчістю інших. як мені зараз тебе не вистачає. адже саме ти мене навчив любити мистецтво, відчувати красу у природі і людях. завдячуючи тобі, я пізнала найвищу насолоду, яку може бог дарувати людині, – натхнення й злет духу у творчості. саме ти допоміг мені зрозуміти, що природа – це цілий всесвіт. усе це стало для мене живою істотою. я знаю, що рослини, як і люди, проходять через страждання і пекельні муки.а пам’ятаєш це високе небо, цей шал тепла, а літньої пори – спеку? ти завжди казав: ну хіба це можна не любити? і справді, хіба можна? тепер я часто думаю, що я так і не встигла подякувати тобі за розум і душу, які плекали добре і вічне. як мені зараз хочеться сказати тобі „і”. і за добру науку і любов, і прости мені те, що може колись була неуважною до твоїх слів чи інколи не розуміла їх. прости мені і хай там, де „вічні дзвенять водограї”, де „пахнуть чудові сади”, буде тобі добре і легко. тепер я усе розумію.