Накреслити схеми речень

1.Хай комусь аж надто елементарним чи навіть смішним може видатись світ, із якого ми вийшли, а для нас він був і буде джерелом роздумів, бо ми жили там, де все, як нам здається, було ближче до самого себе, до природи, до трав, до неба і сонця, може, навіть ближче до речей складних, до тих витоків гармонії, що їх так нервово и болісно шукає людина сучасна (О. Гончар).

2.Серед свіжого відкритого порубу далеко видніється наметами Писанчин табір: зелений ліс із його прохолодою уже відступив, і з кожним днем він відступає все далі, одні товстелезні колоди лежать безладно розкидані по ділянці , мов полеглі на полі бою (О. Гончар).

3.Вологі березневі вітри дмухають звідти на Київ, на Володимирську гірку, розбуджуючи в душі все те ласкаве, миле, далеке, що досі мовби дрімало десь у глибинах, а з першим подихом весни знов підіймається, пробивається на поверхню (О. Гончар).

4.Важкі колоди й слизькі дошки випорскували з рук, падали в ковбані разом з людьми, але десятки тисяч теслів, саперів, понтонерів, мостовиків не помічали ні скалок, ні подряпин, ні геть стесаної шкіри на своїх мозолястих ру¬ках і змуляних спинах, забували, що не спали вже дві доби й майже не їли, тому що ніколи було їсти, і їжа стигла в куховарів (О. Довженко).

5.Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише «по¬милку», яку роблять і робитимуть, скільки й світ стояти¬ме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства (О. Довженко).

6. Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив бо¬сий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських роз¬мов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись ча¬сом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буден¬них калюжах на життєвих шляхах (О. Довженко).

Скласти речення за схемами

1. [….],[….],[….],[….].

2. [….],(…), а [….].

3. [….],(…),(…),(…).

4. (…),(…),[….].

5. (…),[….],(…).

6. [….],(…),(…),але [….],(…),(…).

1.я люблю читати книги.    я завтра піду у бібліотеку.    моя мама полюбляє читати журнали.2.б3.в

прокинувшись від сну, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. 1 мені легко на душі, я щасливий. бачу неправду, бачу зло — і мені погано, я відчуваю себе нещасливим. якби всі люди на землі оновили б свої душі, стали б справедливими, чуйними — світ став би зовсім іншим. ніхто б нічого не крав, ніхто б нікого не вбивав, тільки правда йшла б попереду, а ми всі йшли б за нею. отоді я був би дуже щасливий. боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. я відчуваю себе тоді нещасливим. чи багато чого людині в житті треба, щоб бути щасливою? приголубила бабуся, поцілувала перед сном — і я засинаю, і мені так хороше, відчуваю я себе цілком щасливим.бути щасливою людиною — це значить володіти щастям. а що таке щастя? щастя — це почуття повного задоволення. з цього виходить, що щастя — це стан людини. а, як відомо, стан вічний не буває. значить, повністю і завжди щасливої людини не буває. але ж інодія відчув себе щасливим третього жовтня. у цей день я святкував свій день народження. рано-вранці по телефону мене поздоровив мій куратор. коли прийшов до колежу, то отримав багато поздоровлень і подарунків від однокласників. після колежу поїхав додому, а хата повна гостей. у цей день я отримав три телеграми — мене вітали друзі, які живуть далеко і яких я не бачив кілька років. мене поздоровляли сусіди, і я відчував у цей день той самий стан, назва якому — щастя. може, завтра, через місяць чи через рік все зміниться. але не будемо заглядати далеко вперед.я розповів про почуття щастя на прикладі одного дня. певен, що будь-яка людина гідна щастя. але воно не приходить само по собі, до нього треба вперто йти. кожна людина уявляє його по-різному. але щастя залишається щастям і його вистачить на всіх. так будьмо всі щасливі!

жили - були якось 2 хлопця. вони не були відмінниками, вони були розбишаками. хлопці завжди змагалися , ні одний не хотів поступатися іншому .  сварилися вони переважно через дрібниці.

        якось вони йшли однією вузькою вулицею і зіштовхнулися . ні один із них не хотів поступатися іншому тому , що вони були були дуже вперті і дурні . вони  ледь не  побилися .

          цією ж  вулицею йшла гарна дівчина . але розбишаки навіть не подивились на неї . і тоді дівчина підійшла до кожного  з хлопців  і тихенько сказала : " упертість - ознака дурня ! "

        після цих слів хлопці  люб`язно поступилися  дорогою дівчині .  і почали казати ,щоб кожен з них пройшов першим .

        ось так закінчилась  ця  повчальна історія !