Текст (розставити розділові знаки)

Народна мудрість стверджує, що насильно милим не станеш. В. Сосюра говорив про рідний край Як не любити той край, що дав тобі і силу, і гострий зір очей, і розум молодий, і далі ,що тобі красу свою докрили, і моря голубий, розгаданий прибій. Людину прикрашають чарівність і розум стверджувала Ольга Корніяка

улітку на нашому городі ,зазираючи у нескінченну глибінь блакитного неба ,купаючись у променях яскравого сонця ,квітнуть соняшники.підіймаючись над іншими рослинами,вони наче прагнуть злетіти до хмар і привітатись з сонечком,приєднатись до ньго адже вони так на нього схожі.існує чимало легенд і розповідів про соняшник ,адже вони так схожі між собою,ця чудернацька рослина з красивим жовтим кольором і чудернацькою короною.

одного сонячного дня з під землі з^явився малесенький росточок.обережно він розгорнув свої перші листочки і простягнув їх до сонця.все навкруги здавалося йому чудовим.випустив він ще декілька листочків,а потім декілька   гілочок і незабаром перетворився у  маленьке деревце. йому так рости і грітися на сонечку.

але раптом все навкруги стало темним, налетів страшенний вітер. без жодного жалю гнув і ламав він слабеньке деревце,зривючи з нього молоді листочки.деревце не витримало і впало на землю.йому здавалося,що більше ніколи не побачить воно сонця,не розправить свої гілки.аж тут   виглянуло сонечко,ласкаво пригріло зламане деревце.і деревце відчуло нові сили,нове бажання жити.воно піднялось і росло далі.його стовбур ставв трошки кривим ,але це не завадило   йому перетворитися у сильне дерево,якому вже не страшні вітри.  

всі ми - українці. україна – це наша батьківщина. в багатьох родинах шанують своє коріння і свою батьківщину. дбайливо зберігають старі фотографії, сімейні реліквії, ікони. зберігаються музичні записи української музики, чудесних українських пісень, національні традиції, національний одяг і атрибутика. але в багатьох сім'ях чоловік і жінка мають різні національності . і тоді в таких родинах саме від батьків дітям і онукам основи національної культури.

в одному місті живуть троє діточок - алінка-малінка, катеринка-картинка та марішка-малишка. дружба їх почалась ще з дитинства, коли вони втрьох одну на всіх гойдали колиску з іграшкою-немовлям. і ось восени всі вони пішли до школи, але кожна в свою. і так сумно це їм здалося, що кожного дня з нетерпінням вони чекали одна на одну во дворі свого дома. і не минало дня щоб вони не зустрілися, та не розповіли усі пригоди за день у школі. одного разу алінка-малінка війшла у двір з маленькою собацею. дівчата брали їі у руки и гладили по черзі. відтепер у їхній компанії стало на одного друга більше. катеринка-картинка того ж вечора почала прохати батьків про собачку або кішечку. і марішка-малишка вмовляла своїх батьків подарувати їй яку-небудь тваринку. але нічого не змінилося. так и гуляли вон в-чотирьох, кожного дня. а не забаром прийшла зима. після занять не так вже й часто стали вони зустрічатися, все рідше це вдавалось всім трьом дівчаткам . та одного разу, після нового року на зимових канікулах вони зателефонували одна одній щоб поздоровити зі святом друг друга  і дизналися приємних новин - обом дівчаткам подарували тваринку. катеринці - собачку , а маринці - кішечку. і тоді дівчата домовились - як тільки на вулиці стане тепліше, обов,язково гулятимуть зі своїми тваринками разом. так в них з,явилась ще й твариннам компанія нерозлучних друзів.