До ть будь-ласка:
Розділові знаки і схему речення.
1)Я усміхнувсь і все навкруг сміється.
2)Чого світання так ясніє в небі і ген сріблиться пісенька дзвінка.
3)Сучасна людина живе в багатонаціональному суспільстві що вимагає від неї неудаваноі толерантності.
4)Надходить пора переміщення барв а сині верховіття дерев на рожевому тлі неба ще розгойдують у собі блакитно-сизі відтінки і відчуваєш скрізь причаїлися невидимі полохливі тіні тому стало і повніше навколо і більш тривожно на серці.

те кто незнают что тут написано вот Знаки препинания и схему предложения.

1) Я улыбнулся и все вокруг смеется.

2) Чего рассвета так сияет в небе и ген серебрится песенка звонка.

3) Современный человек живет в многонациональном обществе что требует от нее неудаванои толерантности.

4) Поступает время перемещения красок а синие вершины деревьев на розовом фоне неба еще раскачивают в себе голубовато-сизые оттенки и чувствуешь везде притаились невидимые пугливы тени назад стало и полнее вокруг и более тревожно на сердце.

у недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, василь симоненко однозначно заявив:

                                    на світі безліч таких, як я.

                                    та я, їй - богу, один.

з підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.

ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "ти знаєш, що ти-":

                                            усмішка твоя-єдина,

                                              мука твоя-єдина,

                                            очі твої-одні.

звучить ця поезія пристрасно і переконливо. безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "гляди ж не проспи! ".

творчість василя симоненка в усі часи належатиме україні, бо, як писав олесь гончар, " співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його україна. і він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".