Диалог с подругой на выходных

-привіт, олег. як справи?

-все нормально. бачиш, ось морозиво їм.

-а навіщо обгортку кинув на землю?

-ну то й що? тут і без мене багато сміття.

-так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-що ти маєш на увазі?

-тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-ні.

-але чому це постійно трапляється?

-бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-то виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. навколо нас те, що ми зробили.

-я підняв обгортку. пробач, мені дуже соромно. я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує. 

рядок б думати,миркувати,мислити

всі ми - українці. україна – це наша батьківщина. в багатьох родинах шанують своє коріння і свою батьківщину. дбайливо зберігають старі фотографії, сімейні реліквії, ікони. зберігаються музичні записи української музики, чудесних українських пісень, національні традиції, національний одяг і атрибутика. але в багатьох сім'ях чоловік і жінка мають різні національності . і тоді в таких родинах саме від батьків дітям і онукам основи національної культури.

  одного зымового дня диты пишлы у парк.

  там воны каталыся на санчатах, лыжах та ковзанах.липлять сниговыка.граються у снижкы.а одна дивчынка катала на санчатах свого песыка.

  ось таки розвагы у дитей узымку.