1. Уже й вечір, тихий та гожий, спадав на землю. 2. Над головами небо, повне загадкових світів. 3.Стомлений, я заснув, але швидко прокинувся від холоду. 4. Зовні спокійний, Петро жив усі ці місяці якоюсь внутрішньою тривогою. 5. Село, зачароване зоряним небом, синіє розкиданими хатками. 6. Невгамовна, з широко відкритими на світ очима, Олеся ще з п’ятого класу захоплювалась дослідами над рослинами. РОЗІБРАТЬ ВІДОКРЕМЛЕНЕ ОЗНАЧЕННЯ, ПРИКЛАДКА, ОБСТАВИНА

у кожної людини дуже багато справ. і якщо вона не виконала  її   вчасно, то втратила  свій дорогоцінний час. а часом треба дорожити. тому що на наступний день справ буде ще більше. і їй  буде шкода втраченого часу. а згаяний час вже не можна повернути. наприклад  я,використовую кожну вільну хвилину з користю і намагаюся не відкладати роботу на завтра.

танец осеннего листка

вот наступила

совсем неожиданно,внезапно.и зашумел ветер, и участились

на календаре 14 октября.я открываю окно и вдыхаю свежий яркий запах осеннего леса после дождя.сегодня снова будет дождь.потому что солнце не выглянуло из за плотных тучек закрывшых его,не пробиться ни одному солнечному лучику.

я иду по лесу.под ногами шуршит мокрая,жухлая листва.тут и там из под листочков выглядывали крепенькие белые грибочки,красные и синие сыроежки на белых ножках,желтенькие блестящие шапочки маслят и ярко-рыжие лисички.прекрасна осенняя пора.

на каждом шагу взлетают в воздух сотни крохотных листочков.капли дождя появляются на ладонях и поднимается ветер,снова в оздух подбрасывает ворох осенней листвы я ловлю взглом танец одного из листочков,красно-жетого,яркого который веет чем то знакомым,это танец осеннего листка,танец осени.

скільки я себе пам'ятаю, стільки і дружу з денисом, якого всі друзі називають динею. мама кілька разів спробувала поправити нас: «чому диня? хоча б деня». але залишалося звичне: «диня».ми живемо по сусідству, але вчимося в різних школах і в різних класах: диня на рік старший від мене. ми ніколи не сваримося, хоча батьки час від часу намагаються то одному, то іншому навіювати, що ми не підходимо один одному. правда, так було раніше. зараз усі погодилися з цією дружбою.диня — відмінний друг, у нас спільні захоплення, нам подобаються однакові фільми, особливо мультики, але ми зовсім різні. я до дівчаток ставлюся, як і до хлопчиків, а він закоханий у сусідку галю. мені це незрозуміло, але я намагаюся робити вигляд, що все нормально. ще: диня абсолютно не любить читати і взагалі вчитися. коли підходить час робити уроки, він може заплакати. для нього що ійська, що російська, що українська — усі мови, як іноземні. а взагалі він допитливий хлопець, і з задоволенням слухає мої перекази прочитаних книг. ми обоє захоплюємося різними хімічними дослі, найчастіше потай від дорослих. одного разу під час такого досліду щось вибухнуло в руках у дині. йому дуже обпекло обличчя, довелося викликати «швидку». у лікарні довго допитувалися: «як це сталося? » і мій друг твердо відповідав: «упав ненавмисно в багаття». його дід жахливо злився: «дивися, просто як на допиті». але диня стояв на своєму. спочатку обличчя страшенно нагадувало печене яблуко, і це його дуже тривожило. але все закінчилося благополучно: обличчя стало гладеньким і навіть кращим, ніж було. а головне — диня зумів довести, що він чудовий друг. адже хто знає, як би все обернулося, коли б він видав мене і нашу справу. 

ялинка   [йа/лúн/ка] -   6 букв, 7 звуків; 3 склади:

1-й - відкритий, 2-й - закритий, 3-й - відкритий. 

[й] - приголосний, дзвінкий, м'який. 

[а] - голосний, ненаголошений.

[л] - приголосний, дзвінкий, твердий.

[ú] - голосний, наголошений.

[н] - приголосний, дзвінкий, твердий. 

[к] - приголосний, глухий, твердий.

[а] - голосний, ненаголошений.