Завдання батьків прививати любов до мови

одного разу мені приснився сон. сон про мій випускний. випускний це особливий день для кожної людини. для мене він почався з гарячої чашки чаю. я лежала в ліжку з закритими очима і думала.думала про те, що це все,це останній день в школі. в мене були протилежні емоції.з одного боку я рада що закінчую школу,що почнеться доросле життя,але з інакшого,я розумію,що буду сумувати за школою,за вчителями,за однокласниками,які за стільки років стали мені як рідні.сьогодні в дворі школи зібралось дуже багато людей.серед них діти,для яких закінчився перший рік в школі,вчителі,випускники та їх батьки,які переживають за своїх дітей,переживають через те,що розуміють,що їхні діти виросли,що вони вже не ті маленькі дітки яких вони вели за руку в перший клас.

випускники сьогодні дуже нарядні.дівчата з чудовими зачісками та в красивих сукнях та на високих підборах,та хлопці в класичних костюмах.остання промова директора школи,танець доньки з батьком та сина з матір"ю.і ось останній дзоник,він сповістив нас,що закінчився важливий для кожного з нас етап життя.

найрідніша мені людинамоя найрідніша у світі людина - це моя мама. вона дала мені життя і з перших моїх днів піклується про мене. вона завжди поруч, коли мені погано. вона все робить для мене та заради мене. коли я хворію - вона сидить біля мого ліжка, турбується про мене. коли я перемагаю - вона завжди поруч, радіє моїм успіхам. вона мій найкращий друг і порадник. і за це я їй безмежно вдячний. 

я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. і побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." хто ти, люба? "-спитав я її. а вона лиш мовчала та хиталася на вітру. підказали через сон дерева : " це -пролісок. він один прокинувся у таку   холоднечу."  

  я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. і почув : " сонечко, грій дужче, бо холодно мені. весно, я чекаю тебе. моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала." 

виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає весну. я вклонився їй і прошепотів : "дякую, небесна квітка, що не злякалася ні зими, ні морозу! "