Есе “Про що я поговорив би нині з дорослими доньками Фрідріха на сторінку)

українці прикрашають вишиванкою: сорочки,спідниці,рушники,подушки.

зараз це не є дуже актуальним у нашому житті,так як,вишиванками майже не користують.

  колись кожен українець вмів вишивати.

на кожній вишивці різні малюнки,і в кожного своя історія.

дівчата коли виходили заміж були у вишиваних сорочках.

вишиванка-це є символ нашої україни  

з самого раннього дитинства і до глибокої старовини все життя людини тісно пов’язане з мовою. мова – це засіб спілкування людей один з одним. якщо людина цурається своєї мови,не любить її,  вона  не заслуговує на ім’я людини.   дитина ще не навчилася як слід говорити, а її  слух вже ловить гуркіт бабиних казок, материнської пісеньки. казки й пісеньки – це   теж  мова. усе, що люди роблять у світі здійснюється за мови.  без неї   не можна працювати. мова призначена для того, щоб служити спілкуванню людей. отож любіть і шануйте   рідну мову, вона   наш найдорожчий скарб.

їжак (закреслюємо к)=їжа

г+рак=грак(це така пташка) 

у нашому місті нещодавно збудували великий театр і я мрію у ньому побувати.дорослі які вже там були розповідали що у залі театру знаходиться величезна сцена з довгими пишними занавісами.сцена освітлюється ліхтарями і тоді у залі погасає світло щоб глядачі могли краще бати що відбувається на сцені.тут є багато(1000)зручних глядацьких крісел які позначені порядковими номерами.ці номери слугують для того щоб глядач міг знайти своє місце яке записане на квитку.

при вході до зали розташований кіоск у якому квитки для вистави. ось у такому театрі я мрію побувати.