Твір опис смугаста палиця​

хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

птицю пізнати по пірю, а людину по мові.

рідна мова не полова: її за вітром не розвієш.

заховався наприклад 

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

моє місто.

я люблю своє місто. воно дуже старовинне. деякі споруди нагадують ще про часи козаччини. у нашому місті є багато театрів, музеїв, картинна галерея.   прикрашає наше місто безліч скверів і великий парк відпочинку. улітку повітря в місті освіжають сучасні фонтани. на головній площі стоїть пам"ятник тарасові шевченку