Написати твір роздум у художньому стилі. Чому треба знати історію свого народу?

за давніх-давен в ущелині ліванських гір, повз які тягнеться торговельний шлях, гніздилася впродовж кількох століть ватага розбійників. не мали вони ні доброго ремесла, ні того, що зветься домом. єдине, що передавали вони в спадок своїм нащадкам,— це злодійське, грабіжницьке ремесло, вміння відбирати золото й скарби. бо шляхом тим часто проходили багаті каравани. і хоч як охороняли купці своє добро, але злодії-розбійники щоразу перехитряли їх, бо були великі мастаки на витівки. і всяк, хто їхав сюди, страшенно боявся попастися лиходіям до рук. навіть військо самого султана не могло встояти проти знахабнілих розбишак.і ось правителі того краю зібралися, щоб вирішити, як краще й швидше приборкати ватагу.

здавна існувало повіря,що раз на рік на івана купала ліси та поля сповнюються музикою дзвіночків.насправді вони завжди мовчать. а таку дзвінку назву отримали через форму віночка, пелюстки якого зрослися , утворивши крихітний дзвоник.

низькорослі,що стеляться землею,і стрункі,що високо піднімають свої волотеві суцвіття, сині й білі, рожеві й фіолетові, з різноманітними формами віночка, дзвоники завжди звеселяють серця людей ті в садах , і серед лісових трав.

як  часто  ми питаємо самих себе: а що таке сім‘я? я особисто вважаю, що сім‘я – це люди… це щирість, відвертість,повага, доброта, чуйність один до одного; це підтримка у важку хвилину, це радість нових досягнень та гордість за свій народ. тож чому би нам, українцям, не стати однією великою родиною, однією дружньою сім‘єю? хіба для цього потрібно  дуже  багато?     треба хоча б трішки піклуватися один про одного,  у скрутну хвилину: не відвертатися від  немічних, дати надію хворим, простягнути руку і знедоленим, не бути байдужим  до оточуючих, уміти прощати і співчувати – тому що підтримка  та взає  об‘єднують  людей. треба  із гордістю розмовляти рідною  мовою, ніколи не цуратися рідного слова – тому що саме  мова  єднає  мільйони людей, є  краще  зрозуміти один одного.    а  головне – віддано  любити  свою батьківщину, любити такою, яка вона є; любити щиро, ніжно,як мати любить своє дитя.  активно  приймати  участь  у житті  свого народу, прагнути нових  досягнень та впевнено долати труднощі.  лише тоді можна буде із  гордістю  сказати: «я,українець, - частинка своєї  великої  та  дружньої  української сім ї! » 

осінній дощ

сумно восени. небо вкривається сірими хмарами. холодний осінній вітер несе по дорогах жовте листя. дерева стоять голі, похмурі. надворі грязюка. постійно мрячить дощ, дрібний, густий, холодний. люди ховаються від нього під парасольками і поспішають додому, там тепло і затишно.