Запишіть, підкреслюючи відокремлені члени речення.

Ось десь узявся невеличкий кібчик і, виголошуючи свою голосну пісню, високо знявся над вашою головою. (Панас Мирний) Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий. Хлопці мовчки стоять, милуючись із зоряного неба. (Ю. Японський) У провулках, поміж тинами, клубочилася темрява, але небо було світле і зоряне. (Г. Тютюнник) Дід Улас, вівчар, що пас громадську отару, зашукував хлопців у поміч. (Панас Мирний) У долині, край лісу, висить синя імла. Гола земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла під олив’яним небом. (М. Коцюбинський)​

1.ось іду я в лісі, так тихо, загадково, поринаю у незвіданний світ.

2.сиджу я дома, роблю українську мову, старанно і каліграфічно виводжу кожну буковку.

3.заснув я і бачу чарівний, невідомий мені світ сна.

4.у школі на уроці читання я навчаюся красиво і правильно читати.

5.на уроці музики нас вчать чисто і гарно співати.

людина неможежитибезспілкування.йомутребапромовлятивголос своїдумки, ділитисянаболілимірадостью.всегдає люди, зякими хочетьсяпоговорити іподілитисявсім,що всерединітебе.це близькілюди, такіякмама,тато,брати,сестри ідрузі.ає люди, зякими тобіговорити нехочеться іне приємно.дужехочеться,що бтакихлюдейв життітраплялосяякомогаменше. тому щолюдина неможеіснуватибезспілкування.

попливли тумани ранком

підмет - галявина, присудок - була.

означення - як райдужне око(порівняльний зворот); старого.

додаток - лісу.

розповідне, неокл., двоскл., просте, пошир., не ускл.