Укажіть безсполучникове складне речення:
A) Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі.
Б) Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.
В) Заходило сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, в садках варилася на триніжках вечеря,
гутали об землю спілі яблука.
Г) Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло.​

моя сім'я варіант 11

найдорожче, що є у людини – це її сім’я, рідні та близькі. здорова, міцна, дружня родина – це запорука успіху в усьому: у навчанні, в особистому житті. тільки разом люди можуть здолати, нездоланні труднощі свого життя. моя сім’я дуже дуже дружня: мама, тато, моя сестричка і я. ми любимо один одного, і завжди  готові прийти на у важку хвилину. у кожної сім’ї є свої традиції, дати, події та спогади, з якими пов’язані першів почуття,хвилювання якими вона дуже дорожить. у нас традиція – збиратися на великдень всією родиною і згадувати найтепліші спогади. так приємно бачити радісні та такі ж милі обличчя  моїх батьків, бабусь, дідусів які сидять передімною. їхні очі сповнені любові, ласки, тапла до своїх найрідніших донечок і онучок. і мама каже, що для них з татом бачити нас такими дружніми, радісними-це ! я поки цього не розумію, але потім обов’язково збагну цю істину під назвою – сім’я!

як я зустрів свого друга?

мої матуся та тато казали часто про своїх друзів: "ми з ними пуд солі з'їли". я розумів, що цей вираз говорить про те, що мої батьки разом зі своїми друзями були у різних складних ситуаціях і залишилися після цього в гарних стосунках. мені здавалося, що друзями можна бути і без "поїдання солі".

але одного разу я зрозумів, чому мої батьки називали таких друзів справжніми.

діло було так. був самий звичайний день, котрий ничим не відрізнявся від інших днів, коли ти з ранку прокидаєшься та йдешь до школи, вчишься, додому та знов такий собі звичайний день. так було і цього разу. коли закінчилися уроки, мені мій приятель сергій запропонував разом йти додому. ми часто так робили, коли уроки у нас закінчувалися в один час.  для мене це було зручно, тому що по дорозі було  весело, ми йшли, розмовляли, сміялися. але цього разу, ледь ми відійшли від школи, нас зупинили декілька хлопців та  почали затівати сварку, але, мабуть, не подобався із нас двох цим хлопцям лише я, і вони запропонували моєму другові йти своєю дорогою, лишивши мене з ними. сергій нікуди не пішов, став поруч зі мною і сказав, що він не кидає своїх друзів у біді. нам тоді не довелося дратися, тому що хлопців розігнав сусід, котрий проходив поруч. але в той час, коли сергій мене не залишив самого, а став поруч, я зрозумів, що зустрів  справжнього друга, з котрим ми вже з'їли малесенький  горшик солі. тепер я розумію батьків, коли вони на моє смішне  питання, як вони зрозуміли, що поруч з ними ті, з ким треба їсти соль, відповідали, що  мені душа сама підкаже, коли я зустріну справжнього друга. от моя душа тоді з п'яток і підказала мені про сергі 

когда был последний день в школе выпало много снега и мы с пошли играть в снежки.но потом меня позвала домой мама и сказала что я завтра поеду к бабушки,я обрадовался и стал собирать сумки.я поехал с мамой на поезде.всю дорогу я смотрел в окно на красоту природы,все деревья были словно в серебре,даже были видны следы зайчика.но в скоре мне захотелось спать и я уснул когда я проснулся уже было утро и наш поезд уже прибывал на вокзал,нас встретил дедушка а бабушка пекла дома пиражки.когда мы приехали в деревню я увидел мишу из 4-го подъезда,катю из 1-го подъезда,колю из 3-го дома и всех остальных мы с мамой поели пирожки и мама мне рпзрешила пойти поиграть с на улице когда я пришёл мама мне дала сухую одежду а мокрую повесила на батарею,мы с мамой стали выполнять .когда мы сделали всё мы посмотрели телевизор и легли спать.я встал рано и стал читать сам придумаешь

если просто перевод, то когда рожь поспевает, то становится золотистой( желтой).

а , можливо, мається на увазі порівняння з прапором україни : жовте поле(золотисті жита), синє небо.