Расставить предложение по порядку как в повесте мытькозавр з юркивки
Вона випливала (не)чутно й вкрадливо з-поміж д..рев густішала настоювалась (на) темних стовбурах
підступала все ближче й ближче.

[т еи п л' і] - 5 букв; 5звуків

(підкресл. - наголош.)

теп - лі (2склади)

1 -  закритий, наголошений;

2 - відкритий, ненаголошений;

[т] - пригол.,шумн.,язик.,твердий;

[е]  - голосн.,передн.ряду,середнє підн.,нелабіал.;

[п] -  пригол.,сонорн.,губн.,твердий;

[л']  - пригол.,сонорн.,язик.,пом'якш.;

[і] -  голосн.,передн.ряду,високе підн.,нелабіал.;

з увагою до вас. петрусь.

бабусині руки

  ніколи я не забуду руки бабусі моєї, вони творять добро заради мене. прибирають і перуть, гладять, варять і печуть, ніколи не забуду дороге слово "праця". ні рідніше, ні тепліше рук на світі не знайти. краще слів вони вміють щедрість серця довести.

дзвоник  - це травяниста рослина з великими блакитними квітами. цвітуть дзвоники в червні та липні. розкішним травяним килимом усміхається земля. синіють у ньому ніжні келишки лісових дзвіночків. у кожній квіточці - маленький молоточок. повіяв легенький літній вітерець. торкнувся   молоточок до пелюсточки, і полинув ніжний дзвін.

напевне, кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. відповісти на ці запитання непросто, адже рідна країна ~- це не просто клапоть землі на планеті, де живеш, навчаєшся, працюєш, створюєш сім’ю, - це щось значно більше, це почуття, які виникають до цього «клаптя», це бажання діяти на його благо, повага до нього. я можу впевнено сказати, що моя україна - найкраща країна у світі. та чи маю я підстави стверджувати це так категорично? що ж таке моя країна? і чому вона найкраща для мене? україна - це славетна історія: мудрі літописці, київ священний, дзвін козацьких шабель, посвист, нескінченні чумацькі шляхи, зойк кріпака на панському дворі, революційні заграви, довгоочікувана незалежність…

україна - це чарівна природа: високі гори й неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах…

україна - це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покуті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна…

можна довго перераховувати все, чим для мене є моя країна, та чи буде тому край? україна - це все, іцо навколо мене, усе, чим живу й про що мрію, це мої батьки, друзі, учителі. кожен порух моєї душі, кожен мій вчинок, кожен життєвий крок стосуються моєї країни.

однак головне, що україна - це та земля, де я народився, де завжди на мене чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це - моя батьківщина, найкраща і найрід-ніша, завжди захоплива у своїй непізнаності й навіть непізнанності.