6. Приголосний [в] у позиції після голосного перед приголосним вимовляється як:

а) [ф]; б) [у].

7. Сполука приголосних [дз] у слові задзижчати вимовляється як:

а) два звуки; б) один звук.

8. У незмінюваних частинах мови (прислівниках і дієприслівниках) кінцевий суфікс закінчується на:

а) -і; б) -и; в) -ї.

9. Префікс з- в українській мові:

а) не оглушується; б) оглушується перед глухими звуками і в кінці слова; в) оглушується перед [к, п, т, ф, х].

11. Префікси роз-, без-, через-, від- в українській мові:

а) не оглушуються;

б) оглушуються перед глухими звуками;

в) оглушуються перед [к, п, т, ф, х].

12. Знайдіть випадки порушення законів милозвучності:

а) прозорі і іскристі; б) затих увесь клас; в) очистити речовину.

13. У словах обличчя, безмежжя, затишшя шиплячі вимовляються як:

а) тверді; б) напівпом'якшені; в) м'які.

14. Український літературний наголос є:

1) вільний і рухомий; 2) вільний; 3) рухомий.

15. Визначте, у якому слові неправильно визначено наголошений склад:

1) катало'г 2) укра'їнський 3)агроно'мія 4) нелегки'й.

16. Виділіть правильно наголошене слово:

1) завдання' 2) навчання' 3)дові'дник 4) не'сти.

кожна людина мріє стати   успішною,досягти успіхів у житті.для досягнення якихось вершин потрібно наполегливо вчитися.навчаючись ми самі створюємо своє майбутнє.і   яким вно буде задежить тільки від нас.

  тому для того,щоб досягти чогось в житті потрібно наполегливо вчитися.

що означає вміти учитись? «а хіба ми не вміємо? — спитаєте ви. — адже тільки те й робимо, що вчимося кожного дня! » але ж я про те, як треба вчитись, щоб було з того більше користі, і вам було у сто разів цікавіше. отже, ви згодні прислухатись до моїх порад? думаю, згодні. отож, почнемо з самого початку, тобто з уроків у школі. ви сидите і слухаєте вчителя, учнів, часом самих себе, коли відповідаєте. але ж як слухаєте? що чуєте з того, що говорять? а треба добре прислухатись, напружити свою увагу так, щоб вникнути в саму суть почутого. для цього слід відкинути всі сторонні справи: розмови з товаришем по парті, записки, малюнки, які вам почали так гарно вдаватись, різні вигадки та ін. а всю увагу зосередити на тому, що ж говорять і чи правильно відпові твої товариші, та й за що, зрештою, їм ставлять високі . словом, треба зосередитись на головному, на самому уроці. інакше ви просто згаєте дорогоцінний час, а вдома, замість того, щоб зайнятись улюбленою справою, муситимете знову сидіти над тим, що пропустили на уроці. на уроці можна і вчителя запитати, коли щось не зрозумієш, а вдома кого спитаєш? а ви спробуйте посидіти на уроці дуже тихенько, постарайтеся прислухатись до того, що пояснює вчитель, і зрозумієте, що саме про вас дбає вчитель, коли закликає до уваги і тиші. бо матеріал засвоюється краще, коли дитина уважна і зосереджена, коли її думки націлені на сприйняття уроку. отож, увага, зосередженість — найперші помічники на кожному уроці. та це ще не все. є ще старанність, без якої не обійтися на жодному уроці, бо все почуте треба практично засвоїти, тобто зробити приклади, розв’язати , запам’ятати правило, виконати творчу ось тут і слід виявити знання, вміння, силу волі, старанність. а де ж воно все візьметься, якщо ви раптом розлінувалися і не хочете гарно писати, чи навіть вам читати ліньки? в цей момент треба покликати на всю свою силу волі, щоб прогнати бридку тітку лінь і взятися до роботи, в неї всю свою майстерність, любов, терпіння, ві всього себе. це не завжди вдається, правда? часом тітка лінь так пригортає вас, так обіймає, що немає ніякої сили вирватись. а тоді бідний зошит за вас червоніє, бо в ньому стільки помилок, такий хаос, бруд, що й годі думати, що це якась дитина працювала на уроці, зразу всім відомо, що цей учень сидів, обійнявшись з тіткою лінню. а вдома в учня будуть неприємності з батьками, йому доведеться переписувати класну роботу. народна мудрість про це каже так: «скупий — двічі платить, а лінивий — двічі робить». отож запам’ятайте цю мудрість і ніколи не піддавайтесь тітці ліні, бо вона дуже каверзна, ніколи вашого часу не є, та й вас самих збиває з пантелику.

просте, розповідне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленою обставиною вираженою дієприслівниковим зворотом. 

часто люди даже не представляют себе, как сильно любят ее на самом деле. истинную привязанность к ней возможно ощутить, только покинув родную землю. и вот тогда человек, никогда не понимавший громких фраз о любви к родине, к своему удивлению, замечает, что скучает по родной стороне. и все сравнивает: а там сугробы зимой выше были, и улицы просторнее, и палисадники гуще. и детство мимолетное там прошло. а главное, на родине осталась семья, родные люди. именно о сильнейшей связи человека с милым краем, с семьей и рассуждает известный публицист л.успенский в своей статье. раскрывая роль семьи в становлении личности человека, он поднимает проблему, особо актуальную в наше время: необходимость воспитания любви и уважения к традициям семьи, родного края, страны.автор считает, что родина начинается в первую очередь с отчего дома, и я согласна (согласен) с ним. любовь наша к милой земле должна проявляться в поступках. не на словах. есть у ахматовой мудрый стих «родная земля»: «в заветных ладанках не носим на груди,о ней стихи навзрыд не сочиняем,наш горький сон она не бередит,не кажется обетованным но ложимся в нее и становимся ею,оттого и зовем так свободно — своею.»да. все так. и каждый из нас рано или поздно «ляжет в неё». важно оставить после себя детей, которые продолжат род и также передадут своим детям знания, обычаи, традиции родного края.нравственность закладывается в семье. все-таки права пословица: «яблочко от яблоньки не далеко падает». если мы будем помнить об этом, то и сами станем лучше, и детей сможем воспитать полноценными личностями.